«Український футбол. Те, що зараз відбувається у нашому футболі, є прямим наслідком абсолютно неефективної політики УАФ останніх років. Наш футбол - синонім непрозорості, кумівства, закулісних ігор та авантюристів, які узурпували футбольну владу.
Найсумніше – це те, що люди, ті, хто стоїть на чолі цієї влади, настільки вчепилися в це крісло, що готові на все, в тому числі і на розвал українського футболу, аби втриматися при цій владі.
Реформувати. З різних причин. Так, ми постійно чуємо якісь обіцянки, що більше нагадують самопіар і у розсудливих людей вони викликають швидше посмішку і роздратування.
Не може бути здоровою та ефективною організація, коли на чолі її та в управлінні перебувають некомпетентні керівники. Поки що я зовсім не бачу чіткого курсу розвитку футболу. Не можна тільки прикриваючись війною та національною збірною і вдавати, що все гаразд. Це не так, і ми це знаємо.
Що саме із обіцяного було виконано? Де звіти про виконану роботу та фінансову складову? Чому у нас немає прозорості, поваги до футбольної громадськості, футболістів, журналістів? Де план розвитку українського футболу на короткий та довгий час?
Чому було переписано статути УАФ? Хто за це відповідає? Чому використовуються методи залякування, маніпуляції та тиску? Будь-який більш-менш знайомий з Українським футболом знає, що наш футбол прогнив і всі розуміють, що так далі продовжуватися не може.
Конкретне питання до пана Павелка, чому ви не залишите посаду, якщо ви не в змозі керувати українським футболом? У цьому немає нічого ганебного. Адже це не ваша власність. Нехай біля керма стануть інші, компетентніші люди.
І ще, якщо ми прагнемо демократичних цінностей, то й методи мають бути відповідними. Вміння робити гарні фотографії, давати промовисті обіцянки та оточувати себе легендами українського футболу ще не означає вміти керувати.
Поставте просте питання, що ви справді зробили для українського футболу? І як слід у футбольній історії залишиться після вас…», - написав Левченко у своєму Facebook.
Євген Левченко: «УАФ має надати Петракову шанс хоча б на рік, щоб він міг доопрацювати свою справу»