2022 - ий майже пішов, але я ще встигну поділитися з вами деякими новинами.
На жаль, та кінець футбольного року для України видався неприємно скандальним. Ми мало не перекреслили свою футбольну репутацію одним вчинком - втручанням у вибори президента УАФ збоку чиновників від влади.
І справдилися мої найгірші прогнози про те, що ФІФА та УЄФА нам подібного не пробачать. Організації двічі нас попередили: надіслали офіційного листа про вірогідне виключення України, потім підтвердили справжність цього листа.
Найбільше ж мене засмучує в цій історії боягузтво Андрія Шевченка. Бо виходить, що він здатний йти до влади за чужими спинами через тиск та ігнорування футбольних статутів, але не здатний поборотися за це крісло чесно. Здатний позувати перед фотокамерами в Катарі, та не здатний пролобіювати інтереси України і домогтися виступу нашого президента. Він навіть нездатний був закликати футбольну спільноту поширити відеозвернення Зеленського про мир, а просто запостив його на свою мільйонну аудиторію без жодного слова підтримки.
Розчаруванням року Шевченко став не лише для мене. За інформацією, яку я маю з надійних джерел, УЄФА також розчарувалася в Шевченкові.
Він розповідає, що його Зеленський мало без його згоди та силою пне в незаконні вибори та в крісло УАФ. І така риторика Шеви не викликає до нього поваги.
Йому знову передали, що не визнають його президентом УАФ, що «лукашенки» у футболі нікому не потрібні, і що йому найближчі 2-3 роки взагалі не варто навіть розмірковувати на тему роботи в УЄФА.
На Банковій, до речі, про Шеву теж зробили свої висновки. І про його нібито статусність серед керівництва ФІФА, і про його комунікаційні «здібності» і про переведення стрілок на президента, - написав Печорний у Facebook.
Олег Печорний: «Хтось із «Шахтаря» тримає дулю в кишені і говорить, що ми з «Динамо» друзі»