- Перед «Севільєю» я тиждень сидів у готелі й чекав, коли мені дадуть зелене світло, щоб я підписав контракт із «Атлетіко». Ніхто цього не знає. Я приїхав спочатку туди.
Симеоне каже: «Дайте годину, дайте другу годину». Просто їм треба було одну людину продати. З ним були проблеми із трансфером. Потрібно було вирізати одного гравця, щоб потім посадити другого.
Я сидів тиждень. Дружина була на 9-му місяці. Я не міг просто сидіти, їй потрібна була допомога. Мені просто хотілося якнайшвидше повернутися і допомогти, бути поруч. Не міг уже більше, тиждень чи днів десять сидів. Усі агенти мене прямо тримали: «Не їдь. Не треба інший клуб. Зараз ось «Атлетіко» підпише».
- «Севілья» – варіант, тому що не зрослося з «Атлетіко»?
- Так. Сиджу і кажу їм: «Все, я не можу більше. Я їду». Пам'ятаю, що зірвався. Сказав, що нехай беруть квитки, не можу більше чекати, лечу назад. Вони мені: «Добре, давай ми тобі тоді інший варіант знайдемо». Агент за кілька годин: «У мене є «Севілья». Тебе влаштовує?» Я такий: «Так, «Севілья»... Начебто гарний варіант, Ліга Європи, тричі поспіль виграли, Емері». Гравців навіть не перевірив хто на позиціях. На той час, у 26 років мене це взагалі не цікавило. Я був настільки в собі впевнений, що гратиму.