Збірна Бельгії майже на всіх останніх міжнародних турнірах вважалася одним із фаворитів. Маючи у своїх лавах таких гравців, як Кевін Де Брюйне, Ромелу Лукаку, Еден Азар, Тібо Куртуа, а також досить якісного фахівця у ролі головного тренера, яким був Роберто Мартінес, «червоні дияволи» могли розраховувати на щонайменше одну перемогу на чемпіонаті світу або Європи, однак нічого подібного з ними так і не сталося.
На ЧС-2022 у Катарі бельгійці сенсаційно не змогли навіть кваліфікуватися у плей-оф, посівши третє місце в групі із Марокко, Хорватією та Канадою. Якщо до початку мундіалю вболівальники та експерти пророкували Де Брюйне, Азару та Лукаку боротьбу за «Золоту бутсу», то після закінчення шляху «червоних дияволів» на турнірі, всі з жахом виявили, що жоден із визнаних лідерів команди не забив навіть одного м'яча… Тому недивно, що захоплені відгуки після закінчення ЧС-2022 супроводжували Ліонеля Мессі, Кіліана Мбаппе, Соф'яна Амрабата та багатьох інших героїв катарського мундіалю, серед яких заслужено не було жодного бельгійця.
Але що сталося із Бельгією у Катарі? Чому «золоте покоління» під керівництвом Роберто Мартінеса відверто сіло у калюжу? І що дозволяє робити висновок про те, що провал «червоних дияволів» на ЧС-2022 був фактично неминучим?
Все, про що йтиметься далі – це, звичайно ж, виключно авторські версії та домисли, проте вони хоч якось пояснюють невдачу бельгійців, а це саме те, чого ми так і не дочекалися від Роберто Мартінеса. Іспанський фахівець, йдучи у відставку, лише голосно заявив – мовляв, якби Бельгія вийшла у плей-оф, то там глядачі побачили б справжню міць «червоних дияволів», проте після бійки кулаками не махають, а тому подібні заяви шановного наставника виглядали вже, м'яко кажучи, недоречно.
Насправді, у Катарі багато чого із самого початку пішло для бельгійців не так. Після мінімальної перемоги на старті над Канадою (1:0), яку приніс точний удар форварда «Фенербахче» Міші Батшуаї, в англійській пресі з'явилося скандальне інтерв'ю атакувального хавбека «Манчестер Сіті» та одного з лідерів збірної Бельгії Кевіна Де Брюйне. У ньому хавбек визнав, що «золоте покоління» команди старіє, а молодь, яка поспішає йому на зміну, поки що не знаходиться на такому високому рівні, як потрібно для досягнення серйозних результатів. Із цього Де Брюйне зробив висновок, що найкращим шансом для Бельгії на перемогу на чемпіонаті світу був турнір 2018 року, коли підопічні Роберто Мартінеса фінішували третіми. А ось на мундіалі у Катарі Кевін назвав бельгійців андердогами.
Вихід цього інтерв'ю на теренах авторитетного The Guardian став провісником справжньої катастрофи для збірної Бельгії у Катарі. Вже у другому турі групової стадії «червоні дияволи» сенсаційно програли Марокко (0:2), після чого центральний захисник команди Ян Вертонген, реагуючи на слова Де Брюйне, заявив, що в національній збірній «надто старі» лише футболісти атаки, а не оборони. В авторитетних європейських ЗМІ одразу ж з'явилося багато згадок про гучний скандал у збірній Бельгії, який навіть завершився бійкою в роздягальні між вже згаданими Де Брюйне та Вертонгеном. Рознімати забіяк довелося Лукаку, котрий зі своїм завданням упорався, але згуртувати цей колектив не було під силу вже нікому – ані Ромелу, ані Роберто Мартінесу…
До останнього у гравців також накопичилося чимало претензій вже під час змагального процесу у Катарі. Справа в тому, що іспанський тренер ухвалив рішення організувати базу «червоних дияволів» за 150 кілометрів від Дохи, а це дуже пристойна відстань за мірками азіатської країни, яка виступила господаркою ЧС-2022. Мартінес хотів, щоб його підопічні максимально сфокусувалися на підготовці до матчів, а їхні контакти з близькими та родичами на кілька тижнів, доки проходитиме мундіаль, були зведені практично до нуля.
Цим рішенням Мартінес лише підлив олії у вогонь, враховуючи, що переважна більшість інших збірних-учасниць фінальної частини ЧС-2022 була розквартована у межах 20 хвилин їзди від Дохи, що давало гравцям можливість частіше бачитися із сім'ями. Своїм рішенням головний тренер збірної Бельгії домігся не бажаної максимальної концентрації гравців на турнірних завданнях, а лише посилив психологічну кризу та тиск на більшість футболістів, котрі відчули себе ізольованими.
У зв'язку із цим можна сміливо стверджувати і про ще один фактор, який не врахував Мартінес – переважна більшість гравців збірної Бельгії за останні кілька років отримали таку величезну кількість компліментів на свою адресу, а також настільки увірували у власну винятковість, яка й призвела до формулювання «золоте покоління», котре описує склад «червоних дияволів», що ця зніженість вилилася у негативний ефект некерованості, що проявилася при першому ж зіткненні з дискомфортом.
Чутки про бійку між Де Брюйне та Вертонгеном лише підтверджують тезу про те, що великі аванси, які роками не знаходять підтвердження, призводять тільки до згубного впливу на взаємини всередині колективу. Коли команда у черговий раз виявляється нездатною виграти, в її членів одразу ж загострюються старі конфлікти, непорозуміння та суперечки. У такій атмосфері стає абсолютно неможливо справлятися зі складнощами, особливо якщо останні виявляються штучно створеними (ще раз до питання про вибір розташування тренувальної бази у Катарі).
На жаль, провал у Катарі підвів жирну риску під результатами «золотого покоління» збірної Бельгії. Куртуа, Вертонген, Азар, Де Брюйне та Лукаку, зібрані в одному колективі, обмежилися лишень «бронзою» на ЧС-2018, а далі вболівальникам «червоних дияволів» варто сподіватися вже на інших виконавців. Можливо, вони зможуть перевершити результат попередників вже на ЧС-2026 у США, Мексиці та Канаді, але це буде їхнім досягненням, а це «золоте покоління» бельгійського футболу в історії, швидше, асоціюватиметься із англійським, коли там в одній команді виступали такі генії, як Ріо Фердінанд, Френк Лемпард, Девід Бекхем, Стівен Джеррард та Вейн Руні, але їм так і не вдалося виграти щось значуще…