– Коли ви відповідали фанату на погрози в інстаграмі, то написали: «Ви що хочете, щоб мого сина виховувала гей-пара?». Що ви мали на увазі? Вербич, що – гей?
– Це можна пов'язати із абсолютно будь-якими поняттями. Гомосексуаліст не гомосексуаліст, але люди взагалі не розуміють, про що вони говорять, думаючи, що він суперправильний футболіст та людина. Я ж знаю зовсім інший бік Беньяміна, але не хочу про це говорити відкрито. Це його приватне життя та особиста справа.
Фото з його загулів, які я виставляла – це з інтернету. Вони вже давно у мережі. Багато фанатів не знають про його другий бік.
Коли він виставляє зворушливі фото з дитиною, то фанати одразу починають мені писати, щоб я віддала йому сина. Я завжди даю йому Мая і навіть змушую, щоб він узяв сина погуляти. Беньямін може місяцями не дзвонити та не питати, як у нього справи.
– Він фінансово допомагає вам та дитині?
– Коли ми тільки-но приїхали до Греції, він взагалі нічого не робив. Зніманням квартири та побутовими турботами займалася я. Я не можу сказати, що він прямо допомагає, скоріше – бере участь певним чином.
– Коли Май народився, то Вербич постійно викладав фото із сином. Здавалося, що він в ньому душі не чує.
– Саме так, що це так здавалося на перший погляд. Але я знаю, як воно було насправді. І це бачу не лише я, а й няні та моя сім'я. Беньямін нормально ставиться до сина, але, мабуть, до дітей він ще не готовий. Вклад батька у виховання – це не просто взяти дитину на дві години та пограти з нею вдома. З дитиною потрібно прокидатися, постійно грати, міняти памперси. Це щоденна праця. Цього Беньямін ніколи не робив. Пограти м'ячем із сином по квартирі – це йому виходить добре. Тут він молодець.
– Що спричинило ваше розставання з Вербичем?
– Ми розлучилися через його психологічну травму, яка, напевно, була пов'язана з війною. Коли почалася війна, ми тиждень жили на базі «Динамо» з хлопцями. Усі один одного підтримували, ніхто не розумів, що діється, у всіх був стрес. Я займалася дитиною, а хлопці купували та привозили їжу на базу. Макс Радуцький, який працює в Динамо [директором з розвитку] і йому належить мережа Beach Club, дуже багато робив, щоб забезпечити всіх їжею.
Потім люди з уряду Польщі евакуювали нас разом із Томашем Кенджорою та його родиною, хоча нам казали, що їхати небезпечно. До кордону ми діставалися машиною 26 годин із супроводом.
Я бачила, що Беньяміну дуже важко. Він був у чужій країні, нічого не було зрозуміло з клубом, і він переживав за свою кар'єру.
Вже тоді я побачила, що в Беньяміна почалися якісь зрушення. Ми жили три місяці у Польщі у готелі. Він міг серед ночі підвестися і сказати: «Мені заважає спати дитина», і піти зняти інший номер, щоб ми йому не заважали. Також з нами жили два мої собаки. Беньямін ніяк не допомагав, було тяжко.
Мене постійно в лобі готелю смикали якісь мужики, хотіли познайомитись, думали, що Май – це мій брат. У Вербича були спалахи ревнощів, потім ще якісь причіпки до мене. Ми з ним не могли нормально поговорити – чи сварилися, чи мовчали. Тому я зрозуміла, що треба відкривати інші обрії. Ми переїхали з дитиною до Хорватії, Беньямін іноді приїжджав до нас туди.
- Намагався вас повернути?
- Ні, просто хотів зі мною розважитися. Я не бачу в ньому батька, тому краще тримати його на відстані, щоб ми не сварилися та не давали неправильної картини світу для Мая. У нас дуже довго йшов процес розлучення, він мені то загрожував, то блокував мене, то ще щось. В результаті у мене закінчилися до нього почуття, і я дивилася на нього просто як на знайомого.