21-річний український захисник Алан Ауссі є вихованцем донецького Шахтаря. У 2018 році футболіст перейшов у київське Динамо, але так і не дебютував у першій команді столичного клубу.
За останні п'ять років Алан пограв в оренді за Торпедо-БєлАЗ, у складі якого став бронзовим призером чемпіонату Білорусі, а також за юнацьку команду чеського Словану. На початку минулого року Ауссі перейшов на правах оренди до Вереса, але так і не дебютував в УПЛ через початок повномасштабної війни в нашій країні.
Навесні Алан тренувався з першою командою дортмундської Боруссії разом із зірковим норвезьким форвардом Ерлінгом Голандом, а також взяв участь у благодійному матчі з київським Динамо, зігравши проти колишніх одноклубників за німців.
У серпні Ауссі перейшов на правах оренди до вірменського Пюніка, але майже одразу отримав травму та вибув на тривалий термін.
Окремо варто розповісти про виступи за збірні – Алан є етнічним сирійцем та отримував запрошення від збірної Сирії. Ауссі заграли за юнацькі збірні України, але запрошення в молодіжку від Руслана Ротаня він так і не отримав.
Алан розповів в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» про зіркових партнерів з молодіжних команд Динамо та Шахтаря, тренування з Голандом у Боруссії, запрошення від Вереса, гру проти Мілевського в чемпіонаті Білорусі, а також багато іншого.
«У Вірменії багато розумних людей, які підтримують Україну в цьому конфлікті»
– Алан, по-перше, розкажіть про вашу травму. Як відбувається відновлення?
– Це нефутбольна травма. Мені зробили операцію на руці. Відновлення відбувається позитивно.
– Які завдання стоять перед Пюніком цього сезону?
– Завдання одне – не знижувати планку.
– Пюнік виступав на груповому етапі Ліги конференцій у поточному сезоні та здобув дві перемоги. Яка атмосфера була на домашніх матчах у Єревані?
– На деяких іграх були повні трибуни, що є рідкістю для вірменського футболу.
– Власник Пюніка Артур Согомонян має бізнес у росії. Як ви ставитеся до цього?
– Без коментарів. У Вірменії багато розумних людей, які підтримують у цьому конфлікті Україну.
«Був щасливий зіграти за Борусію проти Динамо»
– У першій половині минулого року ви тренувались із Борусією Дортмунд. Як виник цей варіант?
– Вони мене «вели» з раннього віку та в скрутний момент простягли руку допомоги.
– Ви брали участь у тренуваннях основної команди Боруссії?
– Так, періодично підключався до роботи з першою командою.
– За Борусію минулого сезону грав зірковий форвард Ерлінг Голанд. Встигли познайомитися та потренуватися з ним?
– Було не одне і не два тренування разом з Ерлінгом. Я можу сказати тільки те, що залишився про нього дуже хорошої думки як про людину, тому що те, який він футболіст, ми всі чудово знаємо.
– Які враження від участі у благодійному матчі Борусії з Динамо, у якому ви зіграли за дортмундців?
– Я був щасливий взяти участь у цій грі, зустріти старих друзів з Динамо, зіграти за один з найкращих клубів світу на одному з найкращих стадіонів світу у футболці з набитим на ній моїм прізвищем. Ну і, звичайно, зібрати на цьому матчі гроші на допомогу Україні.
– В Борусії згадують про Андрія Ярмоленка?
– Так, кілька разів у розмові зі мною хлопці згадували Ярмолу, звичайно.
– Ви згадували, що у Борусії до вас не дуже добре ставилися. Можете розповісти докладніше?
– Я не пам'ятаю те інтерв'ю, в якому так написали, але журналісти вирвали мої слова з контексту та перекрутили їх, бо їм це було потрібно. За час, проведений у Дортмунді, я дав величезну кількість інтерв'ю і скрізь дякував клубу за все добре, що вони зробили для мене та для України під час війни.
Погане ставлення, як написали, полягало в тому, що мене не відпускали до останнього з клубу, але укласти контракт не пропонували. Говорили загальні фрази: «все буде добре».
У якийсь момент часу не залишалося зовсім і я прийняв пропозицію Пюніка, бо знав, що команда грає в єврокубках. Це гарна нагода для мене.
«У Вересі розраховували на мене як на основного гравця»
– У лютому минулого року ви перейшли на правах оренди у рівненський Верес, але так і не дебютували в УПЛ через початок повномасштабної війни. Тренерський штаб розраховував на вас як на головного гравця?
– Знаю лише, що тренерський штаб вірив у мене. Думаю, що розраховували на мене як на основного гравця. Дуже сумно згадувати це, але я дуже засмутився, що не зміг принести користь Вересу, оскільки до мене там всі чудово ставилися, краще ніж будь-де.
– Чи отримували пропозиції від Вереса повернутися в команду?
– Ми спілкувалися, але до спільного рішення не дійшли.
– У юнацькій команді Динамо ви грали разом із Забарним. Вже тоді було видно, що Ілля має велике майбутнє?
– Було видно, що людина має певний рівень, і що за належної довіри, яку він отримав, зможе реалізувати свій потенціал.
– Як оцінюєте перспективи Забарного у Борнмуті?
– Можу побажати йому удачі, добре проявити себе у найкращій лізі світу.
– Ви брали участь у тренуваннях основної команди Динамо?
– Одного разу брав участь. Думаю, якби не пошкодження, то залучали б ще не раз. Але коли мені виповнилося 18 років, я поїхав до Чехії в оренду.
«Не люблю згадувати час, коли перейшов з Шахтаря до Динамо. Було важко»
– У 2020 році року ви стали бронзовим призером чемпіонату Білорусі у складі Торпедо-Бєлаз. Якими були емоції від цього досягнення?
– Емоції були найкращі, У нас був гарний згуртований колектив, який йшов до своєї мети весь сезон. Цю бронзу запам'ятаю на все життя. Вдячний Юрію Йосиповичу Пунтусу за те, що повірив у мене. На той час у команді майже не було молодих, тим більше 19-річних, як я.
– В одному з вирішальних матчів Торпедо-Бєлаз обіграв на виїзді чемпіона Білорусі, Динамо (Брест), за який виступав Артем Мілевський. Чи важко було грати проти нього?
– Володимирович – це брила! Колосально досвідчений гравець, було непросто грати проти нього.
– Згадайте, як ви переходили із Шахтаря до Динамо п'ять років тому.
– Зайвий раз не люблю згадувати той час. Було важко, але це життя, так буває.
«Пограли разом із Мудриком, добре спілкувалися з Трубіним, Сіканом та Коноплею»
– У юнацькій команді Шахтаря ви перетиналися з Михайлом Мудриком? Як оцінюєте його талант та перспективи у Челсі?
– Так, пограли разом і у Шахтарі, і в юнацькій збірній України. Я бачу, що він дуже виріс за цей час. Бажаю йому удачі, щоб проявити себе якнайкраще.
– З ким ще із нинішніх гравців основи Шахтаря ви пограли разом?
– Із Толею Трубіним ми взагалі з семи років знайомі, з першого набору до академії Шахтаря. З Фімою Коноплею періодично після вечері на базі грали у FIFA в кімнаті. Добре спілкувалися з Данею Сіканом у юнацькій збірній. Насправді, ще з багатьма, так чи інакше.
– Ви провели кілька матчів за юнацькі збірні України, але не дебютували у молодіжній. Тренерський штаб стежить за вами? Чи контактували з Русланом Ротанем або його помічниками?
– Я чув про те, що мав їхати на якийсь збір молодіжки, але зрештою не поїхав. Потім, через якийсь час, мені сказали, щоб я не чекав на виклик.
– Ви раніше казали, що збірна Сирії активно запрошувала вас до себе. Ця історія набула розвитку?
– Запрошують досі, але я відмовляюся.