Україна розпочинає кваліфікаційний шлях матчем проти найважчого суперника. Англія справедливо володіє привілейованим статусом, адже може похизуватися видатною історією, кубком світу та гравцями, що десятиліттями робили погоду на міжнародній арені. Тому навряд чи хтось сперечатиметься, що зустріч з «трьома левами» - це завжди подія.
Ми перетиналися з родоначальниками футболу вісім разів і переважно всі вони залишили помітний відбиток. Тож пропонуємо пригадати найбільш памʼятні моменти.
Перший поєдинок для нас, останні голи у виконанні англійців
Насправді тут немає нічого суперечливого. Особисто ми провели дебютний матч, а от для британців він став передостаннім - після зустрічі з німцями у кваліфікації ЧС-2002 культовий «Вемблі» був закритий та демонтований. Враховуючи, що у жовтні 2000-го єдиним мʼячем відзначився Дітмар Гаманн, то травнева дуель з Україною мала особливу нотку - саме нам господарі забили останні голи в історії величної споруди. Таке собі досягнення, та все ж - «автографи» поставили Роббі Фаулер і Тоні Адамс.
Водночас треба сказати, що підопічні Валерія Лобановського не приїхали на прогулянку Лондоном та попри товариський статус продемонстрували достойну гру. Так, ми допустили дві серйозні помилки, але загалом Вʼячеслав Кернозенко не зіпсував дебют - кілька разів воротар відверто рятував становище.
З нашого боку постійну загрозу створював Шевченко - у перші десять хвилин показав, що з ним необхідно рахуватися, у подальшому вдало взаємодіяв із Сергієм Ребровим та ледь не відновив рівновагу. То Лужний здійснив навіс, після якого Андрій пробив у Найджела Мартіна, то вже сам нападник «Мілана» виконав небезпечний штрафний - не вистачило зовсім трішки. Нічого-нічого, все попереду.
«Зустрілися дві сильні команди. Україна - найкраща з тих, хто не потрапив на Євро. Технічно сильна команда, що вона й сьогодні показала. Ми виграли, оскільки краще діяли в другому таймі, плюс, нас виручив голкіпер», - резюмував Алан Ширер, автор двох асистів.
Нарешті гольовий почин
У 2004-му Україна була розбита 0:3 (Девід Бекхем оформив гол плюс пас) і тільки у 2009-му розпечатала володіння суперника - сталося це у відбірковому циклі ЧС-2010. Там ми рухалися доволі непогано - розібралися з Білоруссю, Казахстаном та розписали нічию з хорватами, прямими претендентами на другу сходинку групи.
Англія ж зіграла на матч більше та видала практично бездоганну дистанцію - 12 очок, 14 забитих та 3 пропущені. Втішало те, що за винятком дуелі з Андоррою «три леви» давали шанси усім - на це натякнув Олексій Михайличенко на прес-конференції.
Що цікаво, керманич «жовто-синіх» пішов на свідомий ризик - на вістрі випустив Мілевського та Вороніна, а Шевченка відправив на лаву запасних. Станом на 2009-й легенда дійсно не вражала (перезапуск карʼєри в «Мілані» повністю провалився), проте все одно треба було мати стрижень, аби зважитися на такий крок. Як це вплинуло?
Ми не впевнені, чи допоміг би Шева, якби зʼявився зі старту - Англія понеслась вперед, відкрила рахунок на 29 хвилині (Лемпард подав з кутового, а Террі зробив скидку на Пітера Крауча), багато атакувала з різних позицій та була близькою, щоб зняти питання щодо переможця ще у першому таймі.
BBC назвав нас «непримітними в атаці, але витривалішими, ніж Словаччина» (напередодні Фабіо Капелло розгромив словаків 4:0 у «товарняку») та наголосив, що «Україна ризикувала взяти очко, на яке ледве заслужила». Тут якраз своє слово сказав Шевченко, який замінив Вороніна - розіграш штрафного на 74 хвилині спровокував плутанину у карному майданчику «трьох левів», мʼяч відлетів до Андрія і той без роздумів «прошив» Девіда Джеймса.
Шкода, що не стерпіли - за кілька хвилин до фінального свистка Англія провела схожий епізод і самотній Джон Террі без проблем проштовхнув мʼяч повз Андрія Пятова. З іншого боку, підсумок закономірний - колись удача мала закінчитись.
Стійка, Назаренко та «Дніпро-Арена»
Продовжуємо розбирати відбір ЧС-2010. Після очного поєдинку на «Вемблі» Олексій Михайличенко не розгубився та за винятком неочікуваної нічиї з Білоруссю (0:0, причому ми могли легко поступитися) зафіксував добротний відрізок. Бойова перестрілка з хорватами (2:2), камбек проти Казахстану (2:1) та 5:0 Андоррі - моментами нам щастило, але у кишені було 15 очок. Англія ж неслася зі швидкістю світла - 7 матчів та максимальний результат.
З огляду на це перемога над британцями є ще ціннішою, та і взагалі вона за правом входить у золотий фонд українського футболу. Ми не вимучили гол, не молилися небесам та запасалися пігулками, а сміливо диктували власні умови, чим збили опонента з пантелику. Безумовно, потім англійські ЗМІ виправдовувалися, писали, що Роберт Грін завжди був найслабшою ланкою в арсеналі Капелло.
Нехай і так, а нам що з того? Воротар «Вест Гема» зрубав Артема Мілевського, Шевченко не реалізував пенальті, влучивши в стійку, і «жовто-сині» після цього зупинилися? Частенько подібне є своєрідним катарсисом, здатне зламати та перевернути ситуацію, однак не цього разу - ми пресингували, змушували помилятися та на 30-й хвилині втілили перевагу. Сергій Назаренко запустив гармату, мʼяч зрикошетив від Ешлі Коула та залетів у сітку - знову ж таки, це не подарунок долі, а фінальний штрих плідної роботи.
Окремо відзначимо атмосферу на «Дніпро-Арені» - вболівальники влаштували фаєр-шоу, але з головою переборщили. Дамір Скоміна робив перерви для того, щоб персонал прибрав петарди, якими закидувалося поле, і все це було помічено в УЄФА. Ходили розмови про дискваліфікацію стадіону, лунали погрози про технічну поразку (що могло б поставити хрест на перспективах потрапляння на ЧС), але чиновники обмежилися штрафом в 50 тисяч євро. Тим не менш, в Дніпрі ще дуже довго не бачили збірну - фактично цілих десять років.
Так там же гол
Найвідоміший епізод суперництва, який сколихнув усю країну. Дубль Шевченка проти Швеції подарував надію на вихід до плей-офф домашнього Євро; навіть після поразки французам у повітрі витали нотки оптимізму - у третьому турі ми мали помірятися силами якраз із англійцями.
Чи був страх? Ні. Рой Ходжсон був напрочуд обережним впродовж турніру та не вселяв відчуття безнадійності в очах своїх конкурентів - про це свідчать 1:1 з французами та нервова перестрілка зі шведами (3:2), де скандинави цілком претендували на три очки. Невже ми гірші?
Вейн Руні засмутив Андрія Пятова на початку другого тайму, однак статистика підтвердила - в певних компонентах банда Олега Блохіна перевершила «трьох левів». 16 ударів, з яких 5 - у ствір, більший відсоток володіння та купа фолів, що свідчило про боротьбу - гол стовідсотково назрівав.
І він мав статися, якби не суддівська бригада Віктора Кашшаї: на 61 хвилині Марко Девіч розібрався з Гартом, але мʼяч виніс Джон Террі. Повтор чітко показав взяття воріт, втім арбітр не відреагував; «Так там же гол» - ошелешено прокричав Віктор Вацко в телеефірі.
Є чимало думок, які стверджують: Кашшаї вчинив правильно, оскільки попередньо був офсайд у Артема Мілевського. Ну знаєте, якби лайнсмен справді це побачив, то унеможливив би скандал - а так все розвивалося в рамках тодішніх правил та реалій. До того ж сам угорець визнав: «Після матчу ми подивилися повтор, проаналізували ситуацію і відразу ж зрозуміли, що допустили помилку».
Прикро, що ми так і не дізналися, як би завершився поєдинок у разі 1:1. Ніхто із винуватців не поніс покарання, але інцидент вплинув на прогрес футболу - широка дискусія підсумувалася впровадженням технології фіксації голу.
Перформанс Коноплянки
Повернення Євгена Коноплянки напередодні з Англією викликало ностальгічні нотки - це ж саме він забив один із найяскравіших та найважливіших голів у карʼєрі за збірну. Причому постріл міг послугувати реваншем за події на Євро, але за кілька хвилин до закінчення основного часу мʼяч зрадницьки влучив у руку Євгена Хачеріді. Суддя був невблаганний та вказав на одинадцятиметрову позначку - Френк Лемпард бездоганно виконав пенальті.
І який же був післясмак - знову ми упіймали облизня, хоча за кількома аспектами випереджали опонента. Україна багато комбінувала, не боялася йти вперед, пропонувала цікаві рішення - Ярмоленко, Зозуля, Ротань, Коноплянка насідали на штрафну зону та змусили попітніти Гарта.
Без сумніву, Коноплянка застосував всю індивідуальну майстерність, коли зняв павутину з «девʼятки», проте його гол був наслідком колективного пресингу та банальної відсутності страху. Євген так і сказав журналістам: «Ми грали без страху. Але навіть попри втрачену перемогу, результат вважаю задовільним. Всі задоволені грою. Одне очко на «Вемблі» не кожній команді вдається взяти».
Знаєте, у чому родзинка? Асист на Коно оформив Руслан Ротань.
***
Матч-відповідь на «Олімпійському» у вересні 2013-го вийшов пріснуватим, а остання зустріч на Євро-2020 не запамʼяталася хоч чимось хорошим у нашому виконанні - а як коментувати 0:4? Як бачите, Україна лише раз здолала грізного візаві, але практично завжди радувала прикметними моментами. Сподіваємося, чергова битва принесе позитивні емоції.