Динамо 2:0 Минай
Усереднені позиції, розподіл позиційних атак і передач
73% володіння, 91% точності передач і барицентр 64 метри в команди А.
27% володіння, 79% точності передач і барицентр 34 метри в команди Б.
А тепер запитання: яка з команд (А чи Б) розраховує грати в єврокубках, а яка бореться за життя?! Раптом що, то ви побачили статистику команд після 75‘ хвилини...
Все розумію: Динамо веде 2:0, і Динамо вже не стоїть напружуватися! Але грати в такому стилі футболісти, які поважають себе, тренера та вболівальників не мають. Відсутні єврокубки та шалені перевантаження через переїзди: відмазок більше не існує, щоб ось так втрачати контроль над ситуацією!
Лише 1 (!) дотик до м’яча у штрафному Минаю в киян в останні 19‘ хвилин гри! Тож теріторію віддано, але простір не використано ніяк!
Максимально перекособочена архітектура в Динамо. Позначається втрата Циганкова та Буяльського, що часто тусувався поблизу з Віктором:
⁃ 18 позиційних атак лівим флангом
⁃ 7 позиційних атак правим флангом
Ні Тимчик, ні Беніто не тягнуть щось складне, тож діагоналі на них в пошуці ізоляцій - єдиний інструмент використання обох. А основні події розгорталися зліва: лідер за отриманими передачами Дубінчак (63), який матч навіть не дограв!
Через цей дисбаланс між флангами і побачили нарешті Лонвейка. Його було багато і більшість атак будувалася саме за його участю. За таких умов йому комфортно, чимось навіть Шапу нагадало (сльоза в цьому місці).
Мені під час матчу повилазило, бо Минай звично грав з трійкою ЦЗ, а мозок це сприймав: повернувся Нємчанінов, і саме він став ЛЦЗ. Взаємодія в захисті виглядала максимально не злагодженою, що постійно виникало відчуття...нестачі третього ЦЗ, як у грі зі Львовом! Очі бачили невідповідність трійки тому, що відбувалося.
Інгулець компактніше в захист сідав своєю трійкою.
От хочаб згадати перший гол. Тай й гол Ваната: кілометровий розрив між Нємчаніновим та вінгбеком Булезою, пас Шепелєва відрізав одразу всіх ЦЗ суперника.
В четверте поспіль Динамо грає з тривалістю володінь нижчою за осінню.
В четверте поспіль Динамо пасує вперед (72.09%), до фінальної третини (56.86%) та з просуванням (70.67%) гірше за осінь. Тож втрата деяких гравців очікувано стала критичною. Не можна конкретно в цій грі напирати на зростання вертикальності, бо пасів поперек більше середнього, а вперед - менше. Але дуже схоже, що кияни досі шукають «нову реалістичну версію себе»: шлях на часткове спрощення, яким йде Дніпро-1, починає проглядатися і в Динамо. Дуже турбує, що відбувається зловживання постійним пошуком Ваната, наче він Добвик та здатен закривати м’ячі від зазіхань з тим же успіхом. Чекаємо на Шапу, бо його мізків в деяких ситуаціях бракує. Кількість гравців здатних виконати щось неочікуване обмежена 2-3 прізвищами.