Як і матчі Ліги чемпіонів, історія цієї арени також насичена яскравими подіями.
Арена, на якій проходить футбольна баталія, відіграє не менш важливу роль, аніж статус турніру та готовність команд.
Підготовка до Олімпіади, для якої обрали іншого господаря
Туреччина мріяла прийняти в себе Олімпійські ігри 2008 року. Підготовка до змагань та подачі заявки почалася заздалегідь, і будівництво головної арени змагань – «Олімпійського стадіону» – стартувало у 1999 році.
Конкурентами Стамбула у боротьбі за право прийняти Олімпіаду були ще 9 міст: Бангкок, Каїр, Гавана, Куала-Лумпур, Севілья, Торонто, Париж, Пекін та Осака. Рішення про господаря Олімпійських ігор мали прийняти у 2001 році, тож до цього часу потрібно було показати прогрес у будівництві стадіону.
Туреччина не шкодувала грошей на головну арену змагань, її будівництво обійшлося у 140 мільйонів доларів. Але Стамбулу так і не судилося побачити олімпійських чемпіонів – право на проведення Олімпійських ігор-2008 віддали Пекіну.
Попри програну заявку будівництво стадіону швидко завершили, і у 2002 році він вже був готовий приймати змагання найвищого рівня.
Кошмар Шевченка як частина найприкрішої поразки Мілана
«Олімпійський стадіон» в Стамбулі вже приймав фінал Ліги чемпіонів. 25 травня 2005 року відбувся матч, який назавжди залишиться одним із найбільш видовищних футбольних шоу в історії.
Особливо болючим цей спогад є для Андрія Шевченка та всіх українських шанувальників футболу. Коли Мілан йшов на перерву з перевагою у 3 м'ячі, здавалося, що українська зірка знову підніме над головою вухатий кубок. Але все змінили вболівальники Ліверпуля, чия «You'll never walk alone» надихнула Джеррарда та Ко здійснити неможливе – вирівняти ситуацію на табло за лічені хвилини.
Цього удару по Мілану Стамбулу було мало: спочатку Шевченко впритул не зумів переграти Дудека, а згодом саме його нереалізований пенальті подарував Ліверпулю статус найсильнішої команди Європи. Звісно, цей спогад вкрай прикрий, але хочеться сподіватися, що цьогоріч фінал ЛЧ буде не менш вражаючим.
Невдалі заявки на Євро і помста України
Туреччина не полишала спроб завоювати право на проведення великих змагань, зокрема, Євро-2012 та Євро-2016. «Олімпійський стадіон», який вміщає понад 75 тисяч глядачів, мав приймати фінальні матчі.
Втім, і ці спроби не завершилися успіхом. У 2012 році найсильнішу європейську збірну визначали на стадіонах України та Польщі, а право на проведення наступного турніру перейшло до Франції. Втім, Туреччина активно розвиває футбольну інфраструктуру, тож цілком ймовірно, що невдовзі цій країні таки вдасться здійснити свою давню мрію.