Причина в тому, що тоді вище за четверте місце в УПЛ кияни вже навряд чи піднімуться. Це стало приводом для Terrikon.com згадати кілька аналогічних ситуацій, коли окремо взятий матч 'ховав' тренерів цього чудового клубу...
Леонід Буряк, 2005
Знаменитого екс-футболіста підвели єврокубки. З ним 'Динамо' зазнало одного зі своїх найчутливіших фіаско (принаймні на той момент). Коли у другому кваліфікаційному раунді киянам випав швейцарський 'Тун', всі навколо дуже раділи. Але щось пішло не так. 'Динамо', фаворит за всіма параметрами, грало незібрано, тринькало момент за моментом, і в результаті видало домашню нічию 2:2. Тоді ще вважали виїзні голи, тож у Швейцарії потрібно було перемагати. Але м'яч наполегливо не ліз у ворота господарів, а на 92-й хвилині 'Тун' і сам забив. Ця поразка стала шоком для всіх, хто любив Динамо - і приводом для негайної відставки Буряка.
Йожеф Сабо, 2005
Для суперветерана клубу все закінчилося поразкою у Донецьку, в останньому матчі чемпіонату країни. З одного боку, цей поєдинок вже нічого не вирішував, противник вже забезпечив собі золото, але з іншого - не можна ж було поступатися 'кротам' два рази протягом одного чемпіонату? 'Динамо' того дня поводилося гідно, зуміло відігратися з 0:2, але драматично пропустило на останній хвилині від Жадсона. Через день Сабо подав у відставку 'за станом здоров'я'. Але знавці говорили, що у разі донецької перемоги 'Динамо' Йожеф Йожефович міг залишитися. Принаймні так йому обіцяли.
Анатолій Дем'яненко, 2007
Тут вийшов 'подвійний удар'. Спочатку – від 'Дніпра' у чемпіонаті України (1:3 на своєму полі). Ішов 4-й тур, а 'Динамо' все ніяк не могло виграти (3 нічиї та поразка). Тоді, за чутками, Дем'яненко сказали: тепер усе залежить від Ліги чемпіонів, як стартуєш у ній – так і вирішуватимемо. Стартували погано, програвши 'Ромі'. І хоча у чемпіонаті України на той момент все налагодилося, пішла серія безперервних перемог, врятувати Дем'яненка це вже не могло. Його звільнення Ігор Суркіс супроводжував досить знущальним коментарем - мовляв, тренеру запропонували пройти стажування в 'Мілані', а вже потім повернутися до роботи з 'Динамо'. Якщо складеться.
Юрій Сьомін, 2012
Тут у тандемі спрацювали ПСЖ та 'Шахтар'. Цим командам протягом одного тижня 'Динамо' двічі програло з однаково принизливим рахунком 1:4 – спочатку парижанам у Лізі чемпіонів, потім донеччанам у Кубку України. І якщо перше ще можна було проковтнути, то друге – ну, це було вже надто. Взагалі, Кубок України виявився воістину фатальним турніром для Сьоміна, він тут жодного разу так і не зміг довести команду до трофею, при цьому щоразу на його шляху вставав саме 'Шахтар'. У чемпіонаті справи у 'Динамо' теж йшли абияк (3-е місце з 6-очковим відставанням від 'гірників'). Загалом, відставка російського гостя була зрозумілою та логічною. Ніхто особливо не заперечував.
Олег Блохін, 2014
У тому сезоні Блохіну змінив його знаменитий фарт, і 'Динамо' кому тiльки не програвало (всього за підсумками сезону поразок у киян набереться 7). У підсумку столична команда не те, що за лідерство - вона і за призові місця не боролася. Такої небаченої ганьби Ігор Суркіс знести не міг, тим більше, що його стосунки з Блохіним простими ніколи й не були. Чашу терпіння переповнила домашня поразка від 'Шахтаря' 16 квітня. Рахунок 0:2 був ще не найгіршим варіантом - 'Шахтар' спокійно домінував у всьому. Коментуючи відставку, Суркіс сердито кинув: 'Блохін не виконав жодного поставленого завдання!'
Олександр Хацкевич, 2019
Хацкевичу фатально не щастило на європейському фронті. Двічі поспіль не зуміло Динамо пройти в кваліфікацію Лiги чемпiонiв, і напередодні третьої спроби тренеру було чітко заявлено: у разі чергової невдачі буде автоматична відставка. І ось восени 2019 року знову не вийшло. Кияни спіткнулися на 'Брюгге' - програвши на виїзді 0:1, вдома зробили нічию 3:3, причому тричі вели у рахунку по ходу матчу. Іти Хацкевичу не хотілося, і він після матчу заявив, що питання про свою відставку передає до рук президента. Той рішення прийняв швидко – як водиться, подякувавши за величезну виконану роботу та побажавши подальших успіхів.
Олексій Михайличенко, 2020
На цей раз 'могильником' виступив клуб, назва якого ще п'ятьма роками раніше Михайличенку не сказала б нічого. Сільська команда, яка в результаті переформатування українського футболу пробилася в УПЛ, раптом виявилася, що називається, на роздачі. В останньому турі 'Динамо' програло 'Колосу' 0:2. Саме собою це вже було досить принизливо. Але ситуацію посилювало те, що паралельно грала 'Зоря', яка у разі перемоги над 'Десною' могла витіснити киян із Ліги чемпіонів. Щоправда? 'Зоря' туди не захотіла, обмежившись нічиєю. Проте хвилин 20 у стані 'Динамо' панувала справжня паніка - сезон без Ліги чемпіонів усіма сприймався катастрофою. Цих принизливих хвилин пробачити Михайличенку, звісно, не могли.
«Шахтар» – лакмусовий папірець терпіння Суркіса, або Луческу переслідує привид Блохіна