– У вас у Динамо грали Шевченко та Ребров, які досягли певного успіху на тренерській ниві, тепер роль головного тренера приміряє на себе Шовковський. Якщо вибирати із цієї трійці, кого з них ви бачили тренером на той час?
– Реброва! Він дуже грамотний та розумний хлопець, захоплювався радіоспортом. До мене навіть приходили деякі гравці Динамо, щоб я заборонив йому займатися радіо, говорили, що він сидів допізна на базі. Але я не забороняв, він нікому не заважав. До Реброва, як і до Шовковського, я не мав жодних претензій.
– Ви казали, що Леоненко погано впливав на Шевченка, підсадив його на цигарки. А на Шовковського Леоненко мав вплив?
– Ні, Шовковський не піддавався на його «уловки». Єдиний, кого Леоненко вдалося прибрати до рук – це Шевченко. Але, дякувати Богу, нам швидко вдалося вирвати його з обіймів Леоненка. У цьому сильно допоміг Ігор Михайлович Суркіс, до якого я звернувся, коли дізнався, що твориться неподобство. Адже не дарма батько Шевченка сказав: «Андрюша, ти маєш Сабо за життя пам'ятник поставити!».
– Можливо, ще поставить.
– Навряд чи. Він якийсь... Ось Ребров, коли мене бачить, постійно підійде, обійме, поцікавиться здоров'ям. Шевченко навіть ніколи не зателефонує. Бувало, випадково зустрічалися в УАФ, говорили, а так – ні. Я не ображаюсь. Може, Андрій не хоче дзвонити, бо йому було соромно за минуле, чи він думає, що мені треба допомагати. Але, дякувати Богу, мені допомагати не треба, я на життя заробив, і діти у мене є, якщо щось допоможуть. Можна просто зателефонувати та дізнатися, як справи, – сказав Сабо у коментарі виданню
Нагадаємо, нині Ребров тренує Аль-Айн і, за чутками, готується очолити збірну України, Шовковський став виконувачем обов'язків головного тренера Динамо, а Шевченко у якості амбасадора франдрейзингової платформи United24 регулярно бере участь у різних заходах на підтримку України, закликаючи світову спільноту не втрачати увагу до війни в Україні.