Ракув уперше в історії став чемпіоном Польщі. Команда виборола титул достроково. За три тури до завершення сезону Екстракляси Ракув на 11 очок випереджає найближчого переслідувача – варшавську Легію.
До цього йшло останні сезони. Ракув перебував серед лідерів чемпіонату, два попередні роки вигравав срібні нагороди. Команда набралася за цей час досвіду, посилила проблемні позиції.
Дуже приємно, що смак чемпіонства має невеликий український присмак. Колишній футболіст Дніпра та Зорі Владислав Кочергін – повноправний гравець стартового складу Ракува. У поточному сезоні провів 30 поєдинків з 31, де забив 6 голів та зробив 2 асисти. Непогані показники для футболіста, який діє в середині поля, ближче до опорної зони.
Кочергін дуже важко переходив із Зорі. Минулого сезону його навіть перевели в юнацьку команду через небажання підписувати новий контракт (старий діяв до кінця сезону 2021/22). Взимку сторони наче помирилися і Влад поїхав на збори Зорі у Туреччині. Але потім почалася війна. На початку квітня 2022-го Кочергін розірвав контракт в односторонньому порядку та загадково опинився у Польщі. У той непростий час виїзд футболістів за кордон прирівнювався до інших громадян призовного віку.
Ряд польських клубів проявили інтерес до послуг українського півзахисника. Серед них – найпопулярніший клуб країни, варшавська Легія, яка зараз переживає непрості часи і втратила домінування на внутрішній арені. Але вибір зупинився на скромнішому Ракуві. Як бачимо, Кочергін та його представники не помилилися. Клуб і гравець максимально підходять один одному.
Думаю, що дуже велике значення в успіху Влада відіграє його команда. Наставник Ракува Марек Папшун грає у домінуючий футбол на основі контролю м'яча, позиційної атаки. Десь воно все трішки нагадує той футбол, який грав Кочергін у Зорі Скрипника. Наставник команди нічого не вигадував, а тільки використовував сильні сторони.
У Польщі українцям адаптуватися набагато простіше через схожість побуту, мови, культури. Тому не виникло ніяких проблем у цьому контексті. Майже з перших днів у команді Кочергін почав грати.
Тепер головне запитання: що далі? Ракув став чемпіоном і пробуватиме свої сили у кваліфікації ЛЧ. Якщо не вдасться досягнути успіху в найпрестижнішому клубному турнірі, то, відповідно, будуть шанси в Лізі Європи чи Лізі конференцій. У ЛЧ я не вірю. Ракув у єврокубках грає не так давно. Рейтингу великого не має. Навіть у простішому відборі шляхом чемпіонів перебуватиме серед несіяних. Було б добре зачепитися за ЛЄ, або хоча б за ЛК. Цього сезону колишній чемпіон Польщі – Лех – у третьому за престижністю турнірі зайшов дуже далеко.
Також зрозуміло, що чемпіонство Ракува – це не тільки сила команди, але й слабкість інших. Лех завалив поточний сезон. Команда бореться тільки за третє місце. З Легією все теж непросто. Позаминулого сезону Варшава навіть могла вилетіти з еліти. Зараз справи йшли краще, але реально на перше місце столичний клуб не претендував. Ягеллонія перетворилася на середняка. Трон польського футболу фактично вакантний. Наступного сезону знову буде інтрига у боротьбі за перше місце.
Я веду до того, що, можливо, краще піти на піку. Зараз Кочергін – ключовий гравець найкращої команди Польщі. З таким статусом можна спробувати перестрибнути на наступний щабель – хороші бельгійські клуби, аутсайдери з Німеччини, Італії. Адже наступного року може й не бути чемпіонства. У польському футболі все дуже мінливо. Якщо у тебе є успіх, потрібно його використовувати, бо через короткий час усе втратиш. Свого часу до збірної Польщі викликали Тараса Романчука із Ягеллонії. Йому приписували інтерес ряду європейських клубів. Навіть скаути Борусії Дортмунд його переглядали. Трансфер не відбувся, кар'єра Романчука пішла донизу. Навряд чи з ним продовжать угоду влітку 2024 року, коли завершиться контракт із Ягою.
Ніхто не знає, як Ракув виступить у кваліфікації єврокубків. Шлях чемпіонів дозволяє мріяти про ЛЧ, але можна опинитися навіть без ЛК. Ніхто ніяких гарантій тут апріорі дати не може. Усі розуміють дуже добре, що польський футбол – це трамплін. Ти себе проявив, то маєш інтерес із сильніших чемпіонатів. Кадрові зміни торкнуться команду не тільки в плані посилення. Той же новачок збірної Польщі Бен Ледерман або боснійський воротар Владан Ковачевіч матимуть увагу від солідніших клубів.
Кочергін вже не хлопчик. У квітні йому виповнилося 27 років. Починається найкращий футбольний період у плані досвіду та фізичних можливостей. З кожним новим роком у Польщі йому буде все важче пробитися до провідних європейських чемпіонатів.
Багато в чому від вибору майбутнього клубу Кочергіна залежатиме шанс у збірній України. Зараз на його позиції грають Зінченко, Маліновський, Піхальонок, Бондаренко, Судаков, повернувся після травми Шапаренко. Категорично недостатньо грати за найкращу команду Польщі, щоб отримати виклик до збірної. Статус клубу і турніру має бути в рази вищим. Якщо Кочергін влітку перейде до іменитішого клубу і матиме стабільну практику, перед ним відкриються двері збірної України. В іншому випадку про збірну можна забути.