Прозвучить пафосно, знаємо, але на «Камп Ноу» завершується епоха.
Серхіо Бускетс був останнім із команди Пепа Гвардіоли, хто ще виступав за «Барселону». Усі решта роз’їхались, а Хаві навіть встиг повернутися і виграти перші трофеї як тренер.
14 років - великий термін. Одиниці грають на топ-рівні так довго, і ще менше - відчувають, коли пора дати дорогу молодим. Спокуса повоювати з цифрами в паспорті сильна, і це підпортило чимало кар’єр - взяти хоча б повернення Роналду на «Олд Траффорд».
Чи міг Бускетс повторити цей шлях? Легко. «Барса» давала йому новий контракт, а Луїс Енріке навіть наполягав, що «Бусі» дотягне у збірній до ЧС-2026. Не спрацювало.
Серхіо покидає «Камп Ноу» на своїх умовах - як капітан нового чемпіона Іспанії. Він йде, як раніше йшли Пуйоль, Хаві, Іньєста.
У тій «Барселоні» лідери знали, коли потрібно позбутися м’яча - і в переносному сенсі теж.
***
Таймінг - ось в чому секрет.
За майже півтора десятиліття в «Барселоні» Бускетс набігав 719 матчів і виграв 31 трофей, проте інші його цифри не вражають. 18 голів навіть для опорника - це мало.
Серхіо в жодному з сезонів не був лідером по відборах, перехопленнях; він рідко йшов у підкати і попри солідний зріст не знімав верхові м’ячі. Якщо ви станете міряти його статистикою, то не зрозумієте геть нічого.
Вміння вибирати ідеальні рішення в цейтноті з кількома суперниками на нозі не піддаються цифровому обчисленню.
«Ключ - це його спокій. Граючи проти нього, зрештою, ти перестаєш тиснути, тому що це нічого не дає. І це дуже дратує. Ви не можете підійти до нього, не можете відірвати від нього м'яч», - пояснював Стівен Джеррард.
Він сказав це давно - ще на початку кар’єри «Бусі». Тоді його стрімкий злет не всі розуміли навіть у Барселоні. Деякі фани жалілися, що Серхіо просуває його батько, колишній запасний голкіпер блауграни Карлес Бускетс.
До слова, він теж багато грав ногами - настільки, що забував про існування воріт. L’Equipe, кепкуючи, називала його «воротарем без рук».
Головним сейвом Карлеса назавжди залишилася праска, що падала на маленького Серхі. Він впіймав її в останній момент і страшно обпік руки. Це найбільше, що він зробив для сина. Далі - він сам.
***
Таймінг і тут був ідеальним - ніби Бускетс сам написав сценарій власної кар’єри.
Його помітили скаути «Барси», коли основа лежала в руїнах, зате в Ла Масії зібрався клас’87, де запалювали Фабрегас, Піке та Мессі. Відчуття чогось великого висіло у повітрі.
Бускетс був на рік молодшим, і перейшов до «Барси-Б» саме тоді, коли команда боролася за вихід до Сегунди під керівництвом перспективного Пепа Гвардіоли. Звісно, в них вийшло - і паралельно основа зайняла третє місце в Ла Лізі, відставши від «Реала» на 18 очок. Що ж робити?
Вони негайно піднялися туди усі троє - Бускетс, Пеп і ще хлопчина з Канарських островів, Педро.
І що ж зробив Гвардіола першим ділом? Він виставив за двері героїв нульових Роналдіньо та Деко, аби віддати ключі до гри молоді, яку так добре знав по Ла Масії.
Конкуренція з Яя Туре не була чесною, бо Пеп від початку робив ставку на Бускетса - лише деякий час чекав, поки той змужніє. Легенди клубу стали на його бік. Вже після дебюту «Бусі» Йохан Кройф назвав його «подарунком», а Сесар Луїс Менотті пережив дежавю:
«Коли я вперше побачив, як грає Бускетс, я зателефонував другові і сказав: «Я бачив гравця з вимерлого виду». Абсолютний талант».
Бускетс був там, коли «Барса» видала найуспішніший сезон за 110 років існування клубу; коли виграла 6 трофеїв, знищила «Реал» у Ла Лізі; він бачив зблизька суддівство Овребо і перекошене лице Баллака; він був неподалік, коли у фіналі Хаві подав на Мессі, і той вискочив над Фердінандом і Видичем.
Туре назавжди образився на Гвардіолу за це. Він наполягав, що Пеп не хотів його бачити; той у відповідь все заперечував - мовляв, це Яя прагнув піти, а ми з Лапортою вмовляли його лишитися. Здається, тут всі економлять на правді.
Ясно тільки, що Туре пішов, коли Бускетс виріс і вже не потребував конкурента. Маскерано прибув запізно і перекваліфікувався в захисники.
***
І знову цей ідеальний таймінг! Не лише у «Барсі», а й по всій Іспанії підросло феноменальне покоління гравців.
Бускетс змужнів останнім з них і ще встиг на свято «Червоної фурії», виграв ЧС. Той турнір Серхіо провів у парі з Хабі Алонсо - новий досвід, але на притірку вони потратили 0 днів 0 годин.
«Якби я міг бути гравцем ще один раз, я хотів би бути схожим на Бускетса», - зізнавався Вісенте Дель Боске.
Йому не вірили. Серхіо недолюблювали через симуляції і неяскравий стиль; він не робив і не говорив речей, які привертали увагу. Тоді Дель Боске виразився ясніше:
«Поки ви дивитеся гру, ви не побачите Бускетса. Дивіться краще на Бускетса - і так ви побачите гру».
В Каталонії цю позицію називають «півот». По факту, наріжний камінь, на якому тримається конструкція, придумана ще Кройфом і вдосконалена Гвардіолою - ось ким він став. Ніяких падінь, ніяких злетів - лише спокійний і стабільний клас рік за роком.
Коли «Барса» збирала топ-склад, Бускетс допомагав закривати суперників у штрафному, як це було у 2015-му. Коли ж над «Камп Ноу» ставало хмарно, він відмовлявся від зарплати і вчив молодих. Не Мессі - той лише вимагав передач, а далі робив те, що не повторити. «Бусі» більш земний, і поруч з ним дорослішали Педрі, Гаві, навіть де Йонг.
І так, він далі симулював, уникав силової боротьби і віддавав перевагу дрібному фолу перед шаленими підкатами, але з роками нерозуміння ставало менше. Прийшло визнання.
«Не так багато гравців, яких я ціную на моїй позиції, і якби мені довелося вибрати одного, то це був би Бускетс», — казав Каземіро в 2018 році. «Він найкращий у світі, і я дуже ним захоплююся, він неймовірно якісний».
Вхід на муніципальний стадіон Серхіо Бускетс. Фото: mundodeportivo.com
На той момент на честь Серхіо вже був названий стадіон в його рідному містечку Серданьола-дель-Вальєс, а Гвардіола кого тільки не перепробував на його позиції в «Баварії» та «Сіті», але все якось криво.
***
І ось Бускетс йде - живий еталон вчасності; гравець, по якому можна звіряти правильність рішень.
Він йде, наостанок вигравши чемпіонат, у якому кілька разів показав, що не дарма грав поруч з Хаві - деяким фокусам Ернандес його навчив.
Він йде, бо Гаві, Педрі, Бальде, Араухо вже готові тягнути «Барсу» самотужки - і Бускетс, який сам переживав подібне 14 років тому, все чудово розуміє. Це преса марила його воз’єднанням з Мессі на «Камп Ноу». На ділі ці двоє надто розумні, щоб підставитися під ще одні 2:8. Вони пам’ятають про свій вік.
Що далі? Мабуть, Саудівська Аравія - там нині найбільші пенсії у футболі. У «Барсі», тим часом, на позиції «Бусі» гратиме Френкі де Йонг. Також пишуть про інтерес до Мартіна Субіменді із «Сосьєдада», але тут все впирається в гроші, яких нема. Нова епоха, еге ж?
І ні, це зовсім не привід сумувати, як було з Мессі чи Піке, навіть навпаки. Бускетс йде так само, як грав - як по нотах.
Так, це не був хеві-метал, як дехто любить, а лише спокійна, ненав’язлива мелодія, проте вона розпочалася, коли у ній виникла потреба, досягла вершини чартів і завершилася ще до того, як її захотілось виключити. Часто ви таке бачили?
Унікальний контроль. Унікальний таймінг. Унікальний Бускетс.