Шлях команд до фіналу
Динамо:
1/16 фіналу. ЦСКА Софія, Болгарія (1:0, 1:0).
1/8 фіналу. Айнтрахт Франкфурт, ФРН (3:2, 2:1)
1/4 фіналу. Бурсаспор, Туреччина (1:0, 2:0)
1/2 фіналу. ПСВ, Нідерланди (3:0, 1:2)
Ференцварош:
1/16 фіналу. Кардіф, Уельс (2:0, 4:1).
1/8 фіналу. Ліверпуль, Англія (1:1, 0:0)
1/4 фіналу. Мальме, Швеція (3:1, 1:1)
1/2 фіналу. Црвена Звезда, Югославія (2:1, 2:2)
Кияни на шляху до фіналу виграли сім поєдинків, зазнавши лише однієї поразки – в гостях від ПСВ. Угорці не програли жодного матчу, але чотири рази зіграли внічию. Ліверпуль удалося пройти лише завдяки голу на виїзді.
Фінал
Гра в Базелі стала першою, на яку динамівці діставалися чартерним рейсом. З відповідним проханням Лобановський звернувся особисто до секретаря ЦК України Щербицького. Після цього «Динамо» літало на матчі єврокубків виключно чартерами.
Володимир Веремєєв, який був змушений пропустити фінал через дискваліфікацію, полетів до Швейцарії разом із командою. Весь матч він провів біля брівки із фотоапаратом у руках – журналістів на виїзні ігри тоді не брали.
Перед вильотом команду кілька днів закрили на базі. Тільки Онищенко та Колотов, які напередодні зіграли весілля, примудрилися відпроситись до дружин.
Молодята зіграли на релігійних почуттях Лобановського, попросивши відпустити їх, щоби заїхати до храму перед відповідальною грою. Побувавши з дружинами, обидва таки вирушили до Володимирського собору, де поставили три свічки. Стільки голів «Динамо» і забило.
Динамо – Ференцварош – 3:0
Голи: Онищенко, 18, 39, Блохін, 67.
Динамо: Рудаков, Трошкін, Матвієнко, Решко, Фоменко, Мунтян, Коньков, Буряк, КОЛОТОВ, Онищенко, Блохін.
Ференцварош: Геці, Мартош, Медьєс, Патакі, Раб, Нілаші (Онхаус, 61), Юхас, Муха, Сабо, Мате, Мадьяр.
Онищенко та Мунтян вийшли на фінал із травмами, отриманими у грі чемпіонату з Араратом. У Блохіна після матчу в Єревані зовсім діагностували рвану рану на правій нозі, внаслідок чого йому наклали п'ять швів та заборонили тренуватися.
За вирішальною грою на той момент другого за значимістю європейського кубкового турніру спостерігали лише 13 тисяч глядачів, серед яких було 300 угорських фанатів. Наша команда, по зрозумілим людям, що жили в СРСР, причинам, залишилася без підтримки.
Матч проходив за суттєвої ігрової та територіальної переваги українського клубу. Вже на 18-й хвилині Онищенко обіграв свого опікуна, увійшов у штрафний майданчик і з кута воротарського майданчика сильно пробив у дальній кут – 1:0.
Наприкінці першого тайму форвард Динамо оформив дубль, завдавши несильного, але точного удару під поперечину з-за меж штрафного майданчика – 2:0.
Добив угорців Блохін, який у середині другої половини зустрічі отримав пас від Мунтяна, розібрався із захисником та воротарем суперників, після чого з гострого кута вразив порожні вже ворота – 3:0.
Після гри
«Матч став яскравою пропагандою сучасного футболу, – скаже Лобановський після фінального свистка. - Дуже цінно, що гра, де на кін було поставлено так багато, вирізнялася винятковою коректністю. Це заслуга обох команд.
При всій повазі до Ференцварошу ми все ж таки нескромно вважали себе фаворитами фіналу. І зробили все, щоб це внутрішнє переконання було підтверджено гравцями на полі».
Незважаючи на те, що футболісти – народ забобонний, у роздягальні новоспечених володарів Кубка кубків чекало кримське мускатне шампанське, яке для цього випадку таємно провіз через кордон начальник команди Олександр Петрашевський. У трофей умістилося якраз сім із половиною пляшок ігристого.
О 22:30 Динамо приземлилося в київському аеропорту, де гравців та тренерський штаб зустрічав вдячний натовп уболівальників. З льотного поля тріумфатори вирушили на базу, де на них чекала святкова вечеря, приготовлена турботливою «господаркою» Ольгою Подуран.
Перший тост сказав Лобановський: «Пам'ятаєте, як після зборів ви питали мене, а що, якщо наша кропітка робота не дасть результату? Тепер я можу відповісти на це запитання. Після цих слів Васильович підняв кубок.
Зірки першої команди-зірки Лобановського: де вони зараз
Євген Рудаков (1942 – 2011). Тренував дітей та дорослу команду Кремня. Помер у 2011 році внаслідок обширного інфаркту.
Володимир Трошкін (1947 - 2020). Тренував київський СКА, рівненський Авангард, а також юнацькі та молодіжні збірні СРСР та України. Працював у УАФ. Помер у 72 роки.
Віктор Матвієнко (1948 – 2018). Тренував клуби України, Польщі, Молдови та Узбекистану, згодом працював інспектором матчів Другої ліги. Помер у 70 років.
Стефан Решко (76 років) . Після того, як повісив бутси на цвях, подався до правоохоронних органів, де дослужився до полковника. Нині викладає у національній академії МВС.
Михайло Фоменко (74 роки) . На тренерській ниві найбільшого успіху досяг з київським Динамо, яке призвів до «золотого дубля» 1993 року, а також зі збірною України, яку вивів у фінальну частину Євро-2016.
Володимир Мунтян (76 років) . У тренерській кар'єрі серйозних успіхів не досяг. У середині 90-х працював зі збірною Гвінеї – також безрезультатно. Був головою Комітету національних збірних України, а також очолював Асоціацію ветеранів футболу України.
Анатолій Коньков (73 роки) . Тренував Таврію, Шахтар, Зеніт, Миколаїв, Ворсклу, алчевську Сталь, азербайджанський Інтер, молодіжну та національну збірну України. Протягом двох з половиною років очолював УАФ, яку залишив через звинувачення у корупції та кумівстві.
Леонід Буряк (69 років) . Тренував у Фінляндії, США, Україні та Росії. Очолював київське Динамо та збірну України. Під його керівництвом Чорноморець двічі брав «бронзу» національного чемпіонату.
Віктор Колотов (1949 - 2000) . Тренував Борисфен, Прикарпаття та молодіжну збірну України. Помер від серцевого нападу у віці 50 років, повернувшись додому з полювання.
Володимир Онищенко (73 роки) . Багато років працював у клубній структурі Динамо. Очолював донецький Металург та українську молодіжку. Входив у тренерський штаб Фоменка до національної збірної.
Олег Блохін (70 років). Найуспішніший тренер в історії збірної України. Саме під його керівництвом наша команда вперше та поки що востаннє зіграла на чемпіонаті світу, де дійшла до чвертьфіналу. З грецьким Олімпіакосом завоював Кубок та Суперкубок Греції. Наразі працює в УАФ у Раді стратегічного розвитку футболу.
Володимир Веремєєв (74 роки) . В останні союзні роки працював у Динамо начальником команди. 1993-го обіймав посаду віце-президента клубу. Працював асистентом Лобановського у збірних ОАЕ та Кувейту. З 1997 до 2011 виконував обов'язки тренера-консультанта збірної України.