«Вчора команда «Шахтар» практично забезпечила собі перше місце у футбольному чемпіонаті України. Можна було би привітати з цим успіхом тренера Ігора Йовичевича, порадіти за талановитого хорватського фахівця, який врешті здобув в Україні свій перший титул. Але не виходить.
І не тому що Йовичевич поганий тренер. Навпаки — у чемпіонстві «Шахтаря» його заслуга чи не найбільша. Зробити на основі гравців колишнього «Маріуполя» найсильнішу команду країни треба вміти! І не тому, що „шахтарів“ дружно тягнули до чемпіонства арбітри та футбольне начальство. Нинішній «Шахтар» об’єктивно був сильнішим за всіх і став би чемпіоном без сторонньої допомоги.
Мене неприємно вразило інше — поведінка Йовичевича та його команди. Я був на двох останніх іграх «Шахтаря» проти «Вереса» та «Зорі». Упродовж цих матчів лава запасних на чолі з тренером здіймалася з місць після кожного ігрового зіткнення, стрибала навколо поля і у дві дюжини горлянок кричала на арбітра вимагаючи потрібних «Шахтарю» рішень. І коли в Рівному, де на трибуни просочилося пара сотень уболівальників, це було не так чути, то на порожньому стадіоні в Києві це виглядало бридко. І поведінка тренерів та запасних «Шахтаря».
Це почалося не вчора. Ще влітку 2001-го на тому ж київському стадіоні «шахтарі» на чолі з майбутнім зрадником Тимощуком всією командою бігали за арбітром, який насмілився призначити одинадцятиметровий в їхні ворота на користь «Динамо». Арбітр, здається його прізвище було Мельничук, показав тоді непогану швидкіть бігу тікаючи від розгніваних футболістів. А потім… скасував призначений пенальті!
З того часу минуло понад двадцять років, ми пережили дві революції і війну, змінившись назавжди. Лише хамство гравців та тренерів «Шахтаря» залишилось таким самим. І ніби команда вже десятий рік не живе у Донецьку, а ця зараза з неї ніяк не вівітриться. Той же Йовичевич працюючи у Львові та Дніпрі виглядав взірцем європейського джентльмена, викликаючи щиру симпатію. А щойно став тренувати «Шахтар» як за короткий час перетворився із симпатичного джентльмена на… тренера «Шахтаря».
Скажете, що це не головне, що головне — результат, який залишиться, а дозволене лише одній команді хамство забудеться? Спробуйте згадати про це після того, як «Шахтар» отримає у єврокубках чергові 1:7, як у Роттердамі два місяці тому і сидітиме тихо. Дуже тихо. Бо в Європі таких „джентльменів“ не розуміють», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Патрік Ван Леувен: «Гравці «Шахтаря» отримували більше поваги, ніж мали»