Тривала 47 хвилина матчу 1/8 фіналу чемпіонату світу-1998 між Аргентиною та Англією. Суддя рішуче поліз у кишеню і з брутальним обличчям дістав звідти червону картку. Тоді показав її Девіду Бекхему, легенько зиркаючи вверх. Так, все правильно, це вилучення. Тут немає VAR, апеляцій та місця для компромісів. Це означає тільки одне – майже увесь другий тайм Англія гратиме у меншості. На табло 2:2, на трибунах шок і овації.
Ця мить назавжди перекреслить кар'єру Кіма Мільтона Нільсена. Немає значення, що було раніше і як буде далі. І хоч Аргентина вилетить вже через чотири дні у поєдинку з Нідерландами, це все забудеться. А от арбітру завжди згадуватимуть той момент. Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про вершини та падіння у житті данського арбітра Кіма Мільтона Нільсена.
У 15 років він склав необхідний іспит та отримав суддівську категорію. Все сталося спонтанно. Кім грав у футбол та тренував трохи молодших хлопців у невеличкому данському клубі. Коли йому запропонували спробувати себе у ролі рефері, він вирішив спробувати. Далі все розвивалося дуже стрімко: отримання професійного суддівського статусу, робота на матчах елітного данського дивізіону та здобуття статусу арбітра ФІФА.
Не дивно, що Мільтон Нільсен у 20-річному віці здобув звання найкращого судді Данії. А згодом став першим рефері, який відпрацював 50 матчів Ліги чемпіонів. Разом із кар'єрою у футболі данець розвивався ще в одному напрямку і реалізував себе як ІТ-менеджера.
Попри швидке кар’єрне зростання, данський суддя періодично потрапляв у скандальні історії, які чергувалися з топ-матчами. Перше велике визнання до Мільтона Нільсена прийшло у лютому 1993-го, коли він відпрацював на матчі Суперкубка УЄФА між Вердером та Барселоною (перший з двох поєдинків). А через чотири місяці його звинуватили у корупції.
Поєдинок відбору на ЧЄ між Чехословаччиною та Румунією завершився впевненою перемогою збірної неіснуючої нині країни – 5:2. Проте виграш дався господарям нелегко – у середині другого тайму суддя вилучив двох чехословаків: Їржи Немеця та Петра Брабеця. Вже після гри у пресі активно форсили тему з ймовірним хабарем для арбітрів від румунської сторони, проте суддівська бригада все заперечувала.
У квітні 1994-го Кім отримав чергове статусне призначення – на фінал Кубку УЄФА (тоді вони теж складалися з двох ігор) між Аустрією та Інтером. Надалі майже жоден великий форум не минав без участі Мільтона Нільсена (аж до чемпіонату Європи-2004). Все розпочалося з Євро-1996. Потім був чемпіонат світу 1998-го, який і зробив данця впізнаваним. На жаль, не для всіх із позитивним забарвленням.
Тоді гравці збірної Англії не сказали мені нічого надзвичайного ні під час, ні навіть після матчу, – розповідав у одному з нечисленних інтерв'ю рефері про вечір у Сент-Етьєні на Жоффруа Гішар. – Я зрозумів масштаби вилучення Бекхема лише, коли вранці наступного дня побачив газети.
Особливість непростих стосунків з англійськими футболістами знову проявилася через 7 років, коли Мільтон Нільсен вилучив Вейна Руні. У стартовому матчі групового етапу Ліги чемпіонів між Вільяреалом та МЮ нападник гостей збив Кіке Альвареса, за що одразу ж отримав попередження від судді. Руні відреагував саркастично і показово взявся аплодувати такому рішенню. Мільтон Нільсен миттєво поліз у кишеню за ще однією карткою іншого кольору – це червона!
Я звик до словесних протестів, але ніколи не зустрічався з такими жестами. Якщо Руні продовжуватиме виявляти таку неповагу до арбітрів, йому буде важко залишатися на полі. Коли ти злишся лише на суперників і суддів, це впливає на твою гру, – аналізував під час радіоефіру резонансне вилучення Кім.
На той момент данець збирався завершувати із суддівством через досягнення вікового цензу. Кількома роками раніше Мільтон Нільсен відпрацював на фіналі Міжконтинентального Кубка, згодом обслуговував півфінал чемпіонату світу, а у 2004-му відсудив фінал Ліги чемпіонів між Монако та Порту (0:3). Поєдинок у Гельзенкірхені не був особливо складним, а суддя обмежився лише трьома попередженнями для переможців.
У наступному сезоні данця знову звинуватили у симпатіях до однієї з команд. Президент Ліона Жан-Мішель Ола, обурений вильотом у чвертьфіналі від ПСВ, заявив, що суддівська бригада на чолі з Мільтоном Нільсеном симпатизувала нідерландцям і навіть отримала від них подарунки. Скандал знову не отримав продовження – звинувачення не були підкріплені фактами.
Зате жодних претензій до Кіма ніколи не було в українських команд і його навпаки можна назвати фартовим для нас. Данець обслуговував одну гру за участю української збірної – у 1996-му «синьо-жовті» перемогли Португалію (2:1) у відборі на Євро. Частіше Кім перетинався з Динамо, але кияни у трьох поєдинках з цим рефері також не програвали.
Перше знайомство відбулося під час епічної перестрілки з Баварією (3:3) у півфіналі Ліги чемпіонів на Олімпійському. Наступного року Мільтон Нільсен працював на грі з Манчестер Юнайтед (коли футболісти столичної команди постриглися наголо) – знову нічия (0:0). А третя, і остання, зустріч датована 2004-м, коли знову таки у Києві Динамо приймало Байєр – впевнена перемога 4:2 і червона картка для «фармацевта» Андрія Вороніна.
Попри резонанс після вилучення Бекхема, саркастичні аплодисменти Руні та інші звинувачення протягом кар'єри, Кім Мільтон Нільсен дотепер потрапляє у численні хіт-паради та рейтинги, які називають його одним із найкращих футбольних арбітрів усіх часів. Він працював на усіх можливих великих турнірах і тривалий час вважався зразковим рефері.
Одного разу данця запитали чи не боявся він за свою безпеку через професійну діяльність. «Ні, жодного разу, – відповів Кім. – Проте у мене є пояснення – мабуть, тому, що я високий на зріст (196 сантиметрів), і це допомагало мені в багатьох ситуаціях».