Команда під керівництвом Едді Хау вперше за два десятиліття виборола путівку до групового етапу Ліги чемпіонів, і це, напевно, стане лише початком амбітного шляху «сорок» на вершину англійського та континентального футболу. Адже інакше й бути не може, коли власником клубу є казково багатий Суверенний фонд Саудівської Аравії, підконтрольний безпосередньо спадковому принцу Мухаммеду ібн Салману Аль Сауду.
Востаннє «Ньюкасл» з'являвся в основній сітці Ліги чемпіонів в уже досить далекому сезоні-2002/03. Тоді в турнірі ще була досить незвичайна, як для нинішнього сприйняття, формула із двох групових етапів, після яких йшла стадія плей-оф, що починалася з чвертьфіналів.
Так ось, у 2002-му «Ньюкасл» за підсумками жеребкування потрапив до одного квартету із «Динамо» (а ще – «Ювентусом» та «Феєнордом») на першому груповому етапі. У Києві «біло-сині» тоді обіграли «сорок» із рахунком 2:0 (голи на рахунку Шацьких та Хацкевича), а ось у Ньюкаслі англійці взяли реванш – 2:1 (за українську команду знову відзначився Шацьких). Це дозволило «Ньюкаслу» вийти у другий груповий етап, а «Динамо» перейшло в Кубок УЄФА.
На стадії другого групового етапу «Ньюкасл» зійшовся проти «Барселони», «Інтера» та «Баєра», але фінішувавши третім, у плей-оф найпрестижнішого клубного турніру континенту так і не пробився.
Сьогодні ми пропонуємо вам згадати головних героїв тієї єврокубкової кампанії «Ньюкасла» - усіх, хто зіграв за «сорок» хоча б один матч у тій Лізі чемпіонів, а також познайомитись із тим, чим займаються ці люди у наші дні…
Карл Корт – 1 матч у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
На початку «нульових» Карл Корт вважався неймовірно перспективним англійським нападником, через що «Ньюкасл» у 2000-му погодився заплатити за нього «Вімблдону» 10,5 мільйонів євро – вельми серйозні гроші на ті часи. Проте виправдати очікування Корту так і не вдалося. Влітку 2004-го його продали у «Вулверхемптон» всього за 3 мільйони євро, після чого його кар'єра пішла під укіс та вже не викликала інтересу ані в кого. Із футболом Корт попрощався у 2015 році в американському клубі «Тампа-Бей Раудіс», після чого про нього практично нічого не чути.
Браян Керр – 1 матч у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Браян Керр є вихованцем академії «Ньюкасла», але збудувати кар'єру в рідному клубі йому так і не вдалося. За «сорок» хавбек зіграв лишень 13 матчів, після чого спочатку вирушив по орендах, а потім відбув до Шотландії, де пограв за низку тамтешніх клубів, перш ніж у 2013-му попрощатися із професійним спортом. В 2016 році Керр розпочав тренерську кар'єру, працював з юніорами різних клубів, а крайньою його роботою є посада асистента головного тренера «Мотервелла», який Браян обіймав із серпня 2022-го до лютого 2023-го. Нині сидить без роботи.
Майкл Чопра – 2 матчі у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
На вихованця академії Майкла Чопру у «Ньюкаслі» покладалися серйозні надії, через що йому у 18-річному віці дали можливість дебютувати у Лізі чемпіонів. Але зробити топ-кар'єру Чопрі так і не вдалося. У 2006 році «Ньюкасл» продав форварда у «Кардіфф» всього за 750 тисяч євро, хоча через рік валлійці перепродали Чопру в «Сандерленд» вже за 7,5 мільйонів. Однак нічого суттєвого Чопрі виграти у футболі так і не вдалося. У 2014-му він поїхав за грошима в індійську Суперлігу, потім повернувся і певний час був без клубу. Зараз Чопрі 39 років, й він все ще намагається залишатися у грі, виступаючи в лавах маловідомого англійського клубу «Вест Аллотмент Селтік».
Стівен Колдуелл – 2 матчі у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Центрбек Колдуелл також є продуктом академії «Ньюкасла», за який йому пощастило провести лишень 37 матчів. Згодом Стівен виступав за інші англійські команди - найбільше за «Бернлі», «Бірмінгем» та «Сандерленд». У 2013 році перебрався до Канади до лав «Торонто», де через два роки й завершив кар'єру. Згодом починав працювати наставником, входив до тренерського штабу національної збірної Канади, але після 2021 року про нього фактично нічого не чути.
Стів Харпер – 2 матчі у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Воротар Стів Харпер провів у «Ньюкаслі» двадцять років професійної кар'єри – з 1993-го до 2013-го. За цей час він провів 199 поєдинків у всіх турнірах, у яких пропустив 212 м'ячів. Потім пішов у «Халл», а кар'єру футболіста завершив в 2016-му у лавах «Сандерленда». Наразі 48-річний Харпер є головою молодіжного департаменту «Ньюкасла». Призначення на цю посаду Стів отримав на початку 2021 року, а до цього пробував себе у ролі тренера воротарів у юнацьких командах «сорок» та входив до штабу Стіва Брюса у першій команді.
Крейг Белламі – 6 матчів (2 голи) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Крейг Белламі є відомою фігурою в англійському футболі. Заявити про себе йому вдалося у «Норвічі», після чого він перебрався в «Ковентрі», а потім за 9 мільйонів євро – в «Ньюкасл». На піку кар'єри валлійський форвард виступав за «Ліверпуль» та «Манчестер Сіті», але якимись топовими трофеями так і не розжився. Влітку 2014 року у лавах «Кардіффа» Крейг завершив кар'єру, після чого почав працювати в академії цього клубу, а згодом отримав запрошення від Венсана Компані, у якого й опинився в асистентах спершу у «Андерлехті», а нині – в «Бернлі».
Нікос Дабізас – 6 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Грецький центрбек Нікос Дабізас провів у «Ньюкаслі» шість років – з 1998-го по 2004-й. Зіграв 176 матчів, але жодних трофеїв із «сороками» так і не виграв. Потім подався до «Лестера», а догравав у грецькій «Ларисі», де й повісив бутси на цвях у 2011-му. Головним досягненням у гравецькій кар'єрі Дабізаса є перемога зі збірною Греції на Євро-2004. На тому турнірі в Португалії Нікос провів у запасі всі поєдинки, але «золоту» медаль все одно отримав. Зараз 49-річний Дабізас сидить без роботи, а раніше обіймав посади технічного директора у «Панатінаїкосі» (2013/14 та 2018/19) та кіпрській «Омонії» (2016/17).
Тайтус Брамбл – 6 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Тайтус Брамбл є відомою фігурою для шанувальників англійського футболу початку «нульових». За цього центрбека «Ньюкасл» у 2002 році заплатив «Іпсвічу» майже 7 мільйонів євро, але в стані «сорок» Тайтус, нехай і провів 157 матчів за 5 років, проте заслужив імідж «людини-помилки». Згодом пішов вільним агентом до «Вігана», а закінчував грати у футбол у «Сандерленді», де й оголосив про завершення кар'єри у 2013-му. Цікаво, що у 2010 та 2011 роках Брамбл мав проблеми із законом, коли його заарештовували спочатку за підозрою у зґвалтуванні, а потім – через зберігання наркотиків. Зрештою, обидва звинувачення з Тайтуса були зняті. Нині про нього нічого не чути.
Джермейн Дженас – 7 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Вихованця «Ноттінгем Форест» «сороки» підписали у січні 2002 року за 7,5 мільйонів євро, а через три із половиною роки продали до «Тоттенхема» за 15 мільйонів. Дженасу видавали неймовірні аванси, його називали надією англійського футболу та певною мірою це допомогло Джермейну зіграти 21 матч за національну збірну. Проте розвинути успіх хавбек так і не зумів. Під кінець кар'єри його взагалі допекли травми, через що Дженасу довелося повісити бутси на цвях влітку 2014-го, коли йому був лише 31 рік. Наразі 40-річний Дженас працює футбольним експертом на англійському телебаченні.
Ломана Луа-Луа – 7 матчів (1 гол) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Центрфорварда Ломана Луа-Луа також вважали досить перспективним гравцем, через що «Ньюкасл» заплатив за нього «Колчестеру» у 2000 році майже 4 мільйони євро. Але реалізувати весь свій потенціал етнічний конголезець так і не зумів. За «Ньюкасл» він провів 88 матчів, проте забив в них тільки 9 м'ячів. Потім грав у Греції, на Кіпрі, у Катарі та Туреччині, а завершив кар'єру на початку 2020-го в лавах «Пітерборо Спортс». Нині про 42-річного Луа-Луа нічого не чути, але коли він ще грав, то навколо нього було чимало скандалів – зокрема, його заарештовували за підозрою у побитті дружини, із якою вони разом у 2007 році втратили сина, який помер від пневмонії…
Угу Віана – 8 матчів (1 гол) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine. Угу Віана (ліворуч) та Кріштіану Роналду
Вихованець лісабонського «Спортінга» Угу Віана у 2002 році був названий кращим молодим футболістом Європи. У тому ж році хавбек за 12,75 мільйонів євро перейшов до «Ньюкасла», де за чотири сезони провів 61 матч (4 голи та 9 асистів). Не реалізувавши свій потенціал в АПЛ, Віана за 2,3 мільйони євро був проданий до «Валенсії», а потім у його кар'єрі були «Осасуна», «Брага», а також «Аль-Ахлі» та «Аль-Васл» із ОАЕ. У лавах останнього влітку 2016-го Угу й завершив кар'єру. Через рік після цього обійняв посаду спортивного директора у «Белененсеші», а із вересня 2018-го працює на аналогічній посаді в рідному лісабонському «Спортінгу».
Олів'є Бернар – 8 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Олів'є Бернар грав на позиції лівого захисника та перейшов у «Ньюкасл» вільним агентом з «Ліона» ще влітку 2000 року. У стані «сорок» провів 145 матчів за чотири із половиною сезони, а потім за 600 тисяч євро його продали у «Саутгемптон». Після цього пограв ще й за шотландський «Рейнджерс», перш ніж влітку 2006-го повернувся назад до «Ньюкасла», де вже через рік оголосив про завершення кар'єри. На момент ухвалення цього рішення захиснику було 27 років. Згодом він заявив, що так рано попрощався із футболом через проблеми зі стегном, й звинуватив у цьому екс-коуча «Ньюкасла» Грема Сунесса, котрий не дав Бернару нормально відновитися. Наприкінці 2013 року у ЗМІ повідомлялося, що Олів'є став власником англійського клубу «Дарем Сіті», але незабаром цей проект знову змінив власника, а про Бернара наразі мало що пишуть. Зрідка він виникає на якихось церемоніях, у тому числі пов'язаних із «Ньюкаслом», але не більше того.
Шола Амеобі – 8 матчів (3 голи) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Шолу Амеобі називали зіркою академії «Ньюкасла» та вважали наступником Алана Ширера як головного бомбардира першої команди. В результаті за 14 років Амеобі провів за «сорок» 398 матчів, у яких відзначився 79 забитими м'ячами та 45 асистами. Безумовно, до рівня Ширера він так і не дістався, хоча є вельми значущою фігурою у сучасній історії клубу. У серпні 2014-го Шола подався до турецького «Газіантепа», але дуже швидко звідти повернувся до Англії. Згодом пограв за низку команд, у тому числі «Крістал Пелас» та «Болтон», а у липні 2018-го попрощався із футболом. Через рік після цього Амеобі отримав запрошення повернутися до «Ньюкасла», де нині обіймає посаду відповідального за футболістів «сорок», які виступають в інших командах на правах оренди.
Алан Ширер – 10 матчів (6 голів) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Алан Ширер є легендою не лише «Ньюкасла», а й усієї англійської Прем'єр-ліги, оскільки саме цей форвард досі є найкращим бомбардиром турніру за всю його історію. Незважаючи на свою результативність, із «сороками» Алан так і не виграв нічого суттєвого. Влітку 2006 року він оголосив про рішення завершити кар'єру футболіста, після чого, як він сам заявляв, сконцентрувався на тому, щоб «насолоджуватися життям». З квітня по червень 2009-го Ширер виконував обов'язки головного тренера «Ньюкасла», але не зміг уберегти команду від вильоту до Чемпіоншипу, і після того не висловлює ані найменшого бажання повертатися в коучі.
Кірон Даєр – 10 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Кірон Даєр провів у «Ньюкаслі» вісім років своєї кар'єри. У 1999-му його придбали в «Іпсвіча» за 9 мільйонів євро, а незабаром хавбек дебютував у національній збірній Англії, за яку згодом провів 33 поєдинки. Всього за «сорок» Даєр відіграв у 250 поєдинках, відзначившись 36 забитими м'ячами та 44 результативними передачами. У серпні 2007-го Кірон за 12 мільйонів євро пішов у «Вест Хем», після чого встиг пограти ще й за «Квінз Парк Рейнджерс» та «Мідлсбро», де й повісив бутси на цвях у 2013-му. Зараз 44-річний Даєр входить до тренерського штабу Пола Кука у «Честерфілді».
Нолберто Солано – 10 матчів (1 гол) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Перуанець Нолберто Солано був важливою фігурою у півзахисті «Ньюкасла» на рубежі кінця «дев'яностих» – початку «нульових». Він перебрався до табору «сорок» у 1998-му з «Бока Хуніорс» за 4 мільйони євро, а через п'ять із половиною років його відпустили в «Астон Віллу» в обмін на 2 мільйони. Потім знову повернувся в «Ньюкасл», але у 2007-му відбув у «Вест Хем» та більше за «сорок» не виступав. Кар'єру футболіста Солано продовжував аж до літа 2012 року, коли у віці 37 років ухвалив рішення зупинитися, будучи футболістом «Хартлпула». Наразі Солано вже 48, і він тимчасово сидить без роботи, хоча як тренер встиг попрацювати із кількома південноамериканськими командами, а також входив до штабу Рікардо Гареки у національній збірній Перу, причому провів на цій роботі сім років – з 2015-го по 2022-й.
Аарон Х'юз – 10 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Х'юз, котрий грав на позиції центрбека, є вихованцем «Ньюкасла», де йому вдалося зіграти 278 матчів у рамках усіх турнірів. Влітку 2005 року Аарона продали в «Астон Віллу» за скромні 1,5 мільйони євро, після чого він встиг пограти ще й за «Фулхем», «Квінс Парк Рейнджерс» та «Брайтон». Влітку 2015-го Х'юз вперше у кар'єрі залишив Англію та перебрався аж до австралійського «Мельбурн Сіті», де провів рік, а потім, як і багато інших гравців у ті часи, подався за грошима до Індії. На початку 2017-го Аарон повернувся на Туманний Альбіон, де за два із половиною роки завершив активну кар'єру гравця в лавах шотландського «Хартса». Нині 43-річний Х'юз є помічником головного тренера збірної Північної Ірландії Майкла О'Ніла. Цю роботу екс-бек «Ньюкасла» отримав нещодавно – у березні поточного року.
Шей Гівен – 10 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Шей Гівен перейшов до «Ньюкасла» у 1997-му з «Блекберна» й залишався голкіпером «сорок» протягом наступних 12 років, поки не пішов у «Манчестер Сіті» за 9 мільйонів євро. За цей час ірландський страж воріт провів у лавах «Ньюкасла» 463 поєдинки, завдяки чому посідає четверте місце у списку гравців-рекордсменів цього клубу. Кар'єру футболіста Гівен завершив у 2017 році у лавах «Сток Сіті». Після цього він тричі входив до тренерського штабу «Дербі», у тому числі був асистентом у Вейна Руні, але з літа 2021-го пішов (можливо, тимчасово) з цієї доріжки і поки що активно працює футбольним експертом на британському телебаченні.
Лоран Робер – 11 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine
Наприкінці «дев'яностих» Лорана Робера у Франції вважали дуже талановитим та сильним півзахисником, через що за його трансфер із ПСЖ «Ньюкаслу» в серпні 2001-го довелося заплатити 14,5 мільйонів євро. В англійській команді Робер прижився досить швидко, і за чотири роки провів 181 матч (32 голи, 54 асисти). Француз чудово виконував штрафні удари та міг видавати абсолютно приголомшливі передачі, які досить часто виявлялися непередбачуваними для оборони суперника. Після «Ньюкасла» Робер пограв за «Бенфіку», «Леванте», «Дербі», «Торонто», а завершив кар'єру в грецькій «Ларисі» у 2009-му. Відомо, що після прощання із професійним футболом Лоран Робер якийсь час грав у пляжний футбол та футзал, але зараз, коли йому вже 48, екс-хавбек «Ньюкасла» може розважитись на полі хіба що у поєдинках ветеранів.
Гері Спід – 11 матчів (1 гол) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine. Боббі Робсон (ліворуч) та Гері Спід
Валлієць Гері Спід був одним із знакових футболістів англійського футболу кінця «дев'яностих» – початку «нульових». Перед «Ньюкаслом» він гарно зарекомендував себе в «Лідсі» та «Евертоні», а потім протягом шести років вірою та правдою служив «сорокам», відігравши за команду 285 матчів у всіх турнірах (39 голів, 21 асист). Влітку 2004-го, коли Спіду було вже майже 35, він пішов до «Болтона», а кар'єру завершив у «Шеффілд Юнайтед», за кілька місяців до того, як йому виповнилося 40. Паралельно із ігровою кар'єрою розпочав тренерську. Входив до штабів Семмі Лі у «Болтоні» та Кевіна Блеквелла у «Шеффілд Юнайтед», а в грудні 2010 року очолив національну команду Уельсу. На жаль, на цій посаді Спід провів лише трохи більше року – у листопаді 2011-го його знайшли повішеним у власному будинку після сварки із дружиною. Ймовірно, Гері покінчив життя самогубством…
Енді Гріффін – 11 матчів (1 гол) у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine. Енді Гріффін (ліворуч) проти Руда ван Ністелроя
Енді Гріффін перейшов до «Ньюкасла» влітку 1998-го зі «Сток Сіті», а вже потім пішов у «Портсмут». За шість років в стані «сорок» правий захисник провів лишень 104 поєдинки у рамках всіх турнірів. Його складно для «Ньюкасла» тих років називати особистістю, що запам'яталася, але у Лізі чемпіонів-2002/03 Енді грав регулярно та навіть забив один м'яч – у ворота «Ювентуса» (1:0). Кар'єру гравця Гріффін завершив влітку 2014-го в лавах «Честера», й відтоді згадок у ЗМІ про нього практично немає.
Ендрю О'Браєн – 11 матчів у ЛЧ-2002/03
Getty Images/Global Images Ukraine. Енді Коул (ліворуч) протистоїть Ендрю О'Браєну
Центрбека Ендрю О'Браєна «Ньюкасл» підписав у 2001 році з «Бредфорда», який якраз вилетів до Чемпіоншипу. У наступні чотири роки ірландець став важливою фігурою для «сорок», провівши 169 матчів та відзначившись 7 забитими м'ячами у рамках всіх турнірів. Потім О'Браєн був проданий у «Портсмут», а пізніше продовжив грати в «Болтоні» та «Лідсі». Завершив кар'єру Ендрю у «Ванкувері» наприкінці 2014 року, а через півтора року отримав роботу в «Ліверпулі», ставши одним із скаутів цього клубу, й у свої 43 роки продовжує виконувати ці обов'язки до цього моменту.