– На початку 2000-х зародилося протистояння «Динамо» й «Шахтаря». Наскільки воно є штучним і чому воно розпочалося саме тоді?
– До того, як Рінат Ахметов узяв клуб, «Динамо» було тотальним гегемоном. Тоді подумати, що ти станеш чемпіоном, маючи в суперниках «Динамо», – це було б просто ненормально.
Коли Рінат Ахметов офіційно озвучив завдання стати чемпіонами, з того моменту й розпочалася ця боротьба. Зрозуміло, не відразу – це йшло місяць за місяцем, рік за роком. Але коли «Динамо» почало розуміти, що ми стаємо серйозною силою – у той момент і почалася серйозна боротьба.
Хоч сьогодні «Динамо» і не входить до трійки кращих в УПЛ, але все одно гра з ними – як і раніше, дуже серйозна подія для нас. Навіть якщо це просто товариська гра – все одно битимемося до останнього. Це вже, знаєте, у підкірці сидить.
– Коли напередодні матчів ви обмінюєтесь люб'язностями в медіа – за цим навіть цікаво спостерігати. Це навмисна спроба створити ажіотаж? Гра, яку обидві команди підтримують?
– Чесно кажучи, навіть сьогодні ми добре спілкуємось поза полем. У нас нормальні взаємини і з генеральним директором, і з президентом «Динамо». Ми зідзвонюємося по деяким ключовим футбольним питанням. В нас нормальний контакт.
Більше того, у нас сьогодні нормальний контакт зі всіма клубами. Ми реально збираємось, обмінюємося думками, будуємо якісь плани, намагаємось щось створити.
На полі – так, сьогодні конфронтація серйозна. І суддівство там замішане, звичайно, часом неадекватне. Ну а поза полем у нас все нормально, ми знаємо один одного вже багато років.