УЄФА не усуне польського рефері Шимона Марциняка від арбітражу фіналу Ліги чемпіонів 2022/23 між Інтером та Манчестер Сіті.
Поляк зробив заяву, в якій заявив про «прихильність до боротьби з расизмом». Повний текст звернення арбітра можна прочитати тут.
«Я був серйозно введений в оману і зовсім не знав про справжню природу і належність цієї події. Я не знав, що це було з польським ультраправим рухом. Якби я знав про цей факт, я категорично відмовився б від запрошення. Важливо розуміти, що цінності, які пропагують цей рух, повністю суперечать моїм особистим переконанням і принципам, яких я намагаюся дотримуватися у своєму житті».
«Я хочу підкреслити свою непохитну підтримку цінностей, що обстоюються УЄФА, зокрема інклюзивності та поваги до всіх людей, незалежно від їхнього походження. Ці принципи лежать в основі духу футболу та органічно збігаються з моїми особистими переконаннями. Більше того, я всім серцем засуджую будь-які форми ненависті, дискримінації чи нетерпимості, оскільки їм немає місця ні у спорті, ні у суспільстві загалом».
«Я також хочу наголосити на своїй прихильності до боротьби з дискримінацією у футболі. Рухаючись уперед, я обіцяю бути більш пильним у вивченні подій та організацій, з якими я пов'язую себе. Я сповнений рішучості отримати уроки з цього досвіду і гарантувати, що такі помилки в судженнях не повторяться в майбутньому».
Марциняк став учасником конференції «Еверест», ініціатором якої був бізнесмен та політик Славомир Метцен. Поляк є головою ультраправої партії «Нова надія», яку неодноразово звинувачували у расизмі та гомофобії. Організація Never Again звернулася з прямим листом до УЄФА з приводу участі в цьому заході Марциняка.
Нагадаємо, Марциняк працював у фіналі чемпіонату світу-2022 у Катарі. Поляка визнали найкращим арбітром 2022 року.
Марциняк обслужить фінал ЛЧ між Сіті та Інтером 10 червня у Стамбулі. Асистентами на матч призначили Павла Сокольницького та Томаша Лісткевича з Польщі. Четвертий суддя – Іштван Ковач із Румунії. Бригада VAR працюватиме у складі Томаша Кв'ятовські, Бартоша Франківська (обидва — Польща) та Марка Фріца (Німеччина).