Команда зайняла четверте місце в УПЛ. Нічого не показав у єврокубках. Якщо сезон вийшов таким невдалим, то апріорі ніхто не може отримати відзнаку із досвідчених гравців, лідерів команди минулого сезону. Я вважаю, що їх винна в таких результатах доволі значна. Хтось пропустив сезон через травми, хтось втратив у якості та стабільності.
«Динамо» робить ставку на молодих власних гравців. Ванат із всієї молоді першої команди показав найбільший прогрес та провів найбільшу кількість матчів(якби не дискваліфікації, то їх могло б бути 28 із 30). Руслан Нещерет за першу команду грав у попередніх сезонах. Назар Волошин та Максим Дячук почали грати тільки із другого кола. Антон Царенко зіграв не так багато. Окрім Ваната, тут також потрібно відзначити Костянтина Вівчаренка. Правда він беззаперечним лівим захисником не став. Конкурував за цю позицію із Владиславом Дубінчаком.
Коли останній раз нападник «Динамо» в УПЛ забивав 12 м’ячів? Я не пригадаю. Пробували різні варіанти та різних гравців, але результат виходив все одного невдалим. Іноземці, власні вихованці, гравці з УПЛ — результат був один. Не один мільйон було витрачено на цю проблему. Зараз свій, молодий, безплатний та не на саму велику зарплату. 12 голів у чемпіонаті у 21 рік — це непоганий результат.
Зараз дуже важливо для Владислава рости не тільки у футбольному плані, але і ментально. Влад вже зміг закріпитися у першій команді, заграти на рівні УПЛ. Отримав дебютний виклик до збірної. Буде грати на молодіжному Євро. Має увагу преси та зарубіжних клубів. У фінансовому плані все добре. Все це хороші емоції. Головне не зупинитися на досягнутому та не вирішити, що вже всього досягнув. Потрібно прагнути виходити за межі власних можливостей. Ставити собі ціль — перехід до провідного чемпіонату Європи. Як засоби досягнення мети індивідуальні та команді досягнення — повернення чемпіонства, вихід в ЛЧ, найкращий бомбардир УПЛ(не важливо, чи піде влітку Довбик), закріпитися в збірній.