– Чому, на твій погляд, у нас така проблема в юнацькому футболі при переході в дорослий футбол? Раніше казали, що пацани розслабляються, що отримують великі гроші, і всі такі: «О, всьо, життя вдалося». Зараз великих грошей, в принципі, вже немає, так?
– Тому що треба підхід, система повинна бути. Тренери мають думати не про те, як на дітях заробити, тому що багато приватних шкіл зараз, і питання в тому, як там тренують дітей.
Я в цю тему сильно не заглиблююся, але найголовніше – це базово поставити дітям техніку – як в Іспанії, Голландії. А коли бувають футболісти молоді з чудовими даними, але вони можуть не вміти м'яч зупинити – то як це?
В першу чергу треба техніку ставити, а не одразу: «Виграйте той матч, виграйте той матч, виграйте мені кубок».
Як от у моїй школі динамівській, коли я був там у групі 1990 року народження: «Треба виграти кожний турнір! Кожний!» А як хлопці повинні грати – це неважливо, головне – виграти, кубок підняти. Невже це основна задача в дитячо-юнацькому футболі?
– Тобто, була постійно ця задача – тільки перемога?
– Тільки перемога!
– Але концепції гри…
– … Не було ніякої.
– А що ви робили – просто граємо в футбол?
– Ну якісь ази давали. Там був Петров, який по дітях був суперталантом. Брали всіх з України найкращих. Тобто, в нас спочатку була київська команда, а потім почали брати з регіонів.
– І київських уже почали потрошку висікати?
– Так, ну як завжди. Хтось рано став метр вісімдесят – давай його одразу брати.
– Тобто, просто брали тих, хто фізично сильний?
– Так. Були хлопці, які були не дуже сильно розвинуті, потім їх прибирали.
– Тому що вони маленькі?
– Так, – сказав Богданов.