Ігор Йовічевіч не сидів довго без роботи. Після відставки з Шахтаря хорватський спеціаліст дуже швидко працевлаштувався на Близькому Сході, очоливши клуб із Саудівської Аравії – Аль-Раед. Подробиці співпраці не повідомляють. Близький Схід асоціюється із великими грошима.
Чемпіонат Саудівської Аравії зараз на слуху через зіркові переходи. Там грає сам Кріштіану Роналду. Сюди приїхали Карім Бензема, Роберто Фірміно, Марцело Брозовіч. Активно ваблять заробітками не тільки футболістів, але й тренерів. Тут працевлаштувався інший екс-наставник Шахтаря Луїш Каштру, який тепер тренуватиме Роналду. Не так давно роботу отримали колишній претендент на посаду наставника збірної України Славен Біліч і екс-керманич збірної Польщі Чеслав Міхневіч.
Я дуже скептично сталюся до перспектив Ігора на Близькому Сході. Більше того – не вірю, що він відпрацює бодай сезон. Аравійці готові платити щедро, але й запитують з тренерів дуже суворо. У хорватського спеціаліста можуть виникнути проблеми.
1. Відсутність штабу
Сьогодні тренер у футболі вирішує не так багато, потрібна команда помічників. Людей-однодумців, які виконуватимуть свій пласт роботи. До Шахтаря Ігор прийшов із двома асистентами – Андрієм Ханасом та Юрієм Беньом. Обоє не мають досвіду закордоном. Я не впевнений, що вони володіють англійською мовою. Інших помічників у Шахтарі хорвату збирали по крупинках. За фізичну підготовку відповідали іспанці, тренером воротарів теж був маловідомий іспанець. Зараз в Аль-Раеді потрібно формувати свій тренерський штаб.
2. Успішність тільки в Україні
Йовічевіч має тренерські досягнення тільки в Україні. Вдало працював із Карпатами, потім був хороший період із СК Дніпро-1 та чемпіонство з Шахтарем. Нічого не вийшло в Словенії із Целє, аналогічно стався гучний провал на батьківщині із дорослою командою Динамо Загреб. Ігор дуже добре знає ментальність та психологію українських гравців, розуміє, як із ними можна працювати. Йові – це, в першу чергу, психолог та мотиватор. Він знає українську мову, багато часу приділяв спілкуванню із футболістами.
Арабський світ – зовсім інший менталітет та ставлення до іноземців. Є великі сумніви, що методи, які були ефективними в Україні, можуть спрацювати в Саудівській Аравії.
3. Якість гравців
Йовічевіч показав, що для результату йому потрібна якість кадрів. Шахтар став чемпіоном багато чому завдяки тому, що у команди був надсильній склад на рівні УПЛ. На кожну позицію – по два, а то і по три гравці. Всі – люди з досвідом. Коли у Карпатах склад команди був посереднім, то і результати були відповідними. СК Дніпро-1 мав третій склад та можливості в межах країни, тож міг претендувати на відповідне місце.
Аль-Раед минулого сезону фінішував на десятій позиції. Ні Роналду, ні Бензема там немає. Місцеві гравці. Є алжирець, марокканець, один гравець із Кабо-Верде та румун (у попередньому тренерському штабі працювали три фахівці з Румунії). Найдорожчий футболіст за версією Transfermarkt – 1 млн євро. Плюс – існує ліміт на іноземців. Суттєво посилити склад навіть при наявності фінансових можливостей не можна. Все це не схоже на сприятливі умови для того, щоб Йовічевіч досягнув успіху.
Історія з Ігорем нагадує приклад Олександра Хацкевича. Зараз Йові має дуже хорошу репутацію. Він зліпив український Шахтар у час, коли звідти йшли іноземці. Не тільки зліпив нову команду, але й досягнув із нею успіху. Став чемпіоном країни, вдало виступив в ЛЧ. З таким резюме можна претендувати на якийсь хороший проект. Свого часу Хацкевича звільнили з Динамо, але репутація у нього теж була позитивною. Він взяв на себе відповідальність за перебудову команди. Замість іноземців та коштовних гравців почала виступати власна молодь. Тренер став заручником фінансових можливостей власників київського клубу.
Але білорус поїхав у Росію, де йому дали хороші особисті умови. Робота виявилася недовготривалою. Так само і Йовічевіч після Шахтаря мав усі підстави розраховувати на цікаву пропозицію з Європи. Певний проект на кілька років. У нього є належні якості для становлення клубів, які прагнуть покращення свого статусу. Але роботодавці судять за останнім місцем праці. Все, що Йові здобув у Шахтарі в плані репутації, може бути змарноване. З успішного тренера він перейде в розряд невдах.
Для прикладу, після роботи в Роторі Хацкевичу ніхто нічого хорошого не запропонував. Це вже був не тренер, який робив перебудову у Динамо і відкрив Миколенка, а невдаха. Жага до грошей може зіграти з Йовічевічем злий жарт. Мені тут дуже подобається приклад Роберто Де Дзербі, який після Шахтаря не хапався за будь-яку роботу. Не маючи серйозних пропозицій, взяв паузу та через певний час отримав можливість проявити себе в АПЛ. Шансом скористався блискуче. Тепер Де Дзербі входить до переліку провідних спеціалістів найсильнішої ліги світу і має перспективне майбутнє.
Якщо ти влітку без роботи, варто трохи почекати: посеред сезону обов'язково будуть відставки, опинишся серед кандидатів у серйозних командах, бо у розпал змагань вибір тренерів – обмежений. У тому ж Динамо ніхто не знає, що буде восени, чи не постане питання зміни тренера. Великі амбіції у Полісся. Хтозна, чи Юрій Калітвінцев зможе їх виправдати. Коли є великі гроші, чекати ніхто не буде. Лише в Україні Йові міг претендувати мінімум на два варіанти. Переспектива тут була б точно більшою. Або щось не піде в Ігора Біщана в Динамо Загреб чи Івана Леко в Хайдуку. Не кажучи вже про Осієк, Рієку, клуби з Польщі, Угорщини.