Якщо вірити ЗМІ, то сума трансферну склала 800 тисяч євро. Термін контракту не відомий. Трансфермаркет скромно пише про один рік.
Я вважаю, що Богдан міг би потенційно бути цікавим іншому «Динамо» — київському. Справа в тому, що до Костянтина Вівчаренка є інтерес різних клубів. Писали про «Порту», «Бернлі». Я так зрозумів виходячи із досвіду трансферів Віталія Миколенка та Іллі Забарного, все питання сумі. Якщо Ігорю Суркісу запропонують хороші гроші, то трансфер може відбутися вже цього літа. Денис Дикий ще зовсім юний та тільки цього сезону проведе свій перший рік у юнацькій команді. Михайліченко міг би стати конкурентом для Влада Дубінчака та посилити глибину на позиції лівого захисника, якщо Вівчаренка влітку продадуть. Простіше кажучи: Вівчаренка продають за 20 млн, а Михайліченка купують за 800 тисяч без ризику втрати рівня гравця.
Я з великою повагою відношуся до Павла Миколайовича Кікотя, який свого часу тренував 1997 рік у «Динамо» — Віктор Циганков, Володимир Шепелєв, Єгор Назарина. Кікоть знайшов Михайличенка у Княжій. Він там був центральним захисником. Характер та вольові якості відчувалися відразу. Життя склалося так, що Михайліченко став гравцем іншого «Динамо».
Чому Богдан перейшов до «Динамо» (Загреб)?
1. Ще у 2020 році «Футбол 24» писав, що хорватський гранд має інтерес до українського лівого захисника. Трансфери така штука, яка потребує, щоб збіглося багато факторів. Гравець може бути на олівці тривалий час, а його перехід відбуваються, коли його ціна найменша, або він найбільше доступний. В Богдана ще був рік контракту із «Андерлехтом», він виявився не потрібен «Шахтарю». Бельгійський клуб покрив свої витрати на українця(«Зорі» заплатили 500 тисяч).
2. Ігор Йовічевіч працював в системі «Динамо» Загреб три роки. Спочатку тренером юнацької команди, а потім два місяці очолював дорослу команду. Звичайно, що у нього збереглися відносини із керівниками хорватського клубу. Йові прекрасно знає Богдана, бо рік працював із ним у «Шахтарі». Голова сваха в цій історії зрозуміла.
3. Минулого літа до Загреба на проблемну позицію лівого захисника приїхав Роберт Любібич. Він себе здорово проявив минулої осені в ЛЧ. Любічич народився в Австрії, але є етнічним хорватом. Йому вже зробили футбольне хорватське громадянство. Роберто — один з активів клубу. В будь-який момент може бути проданий. Крім того, Любічичу потрібна конкуренція, бо значного прогресу не має. Після трансферу Міслава Оршича є проблеми із лівим півзахисником. Молодий талант Габріель Рукавіна травмований. Повернули з цієї причини Антоніо Маріна навіть. Любічич за потреби може зіграти вище у півзахисті.
Я думаю, що якби Богдан перейшов до «Динамо» (Загреб) влітку 2020 року, то сьогодні вже міг би претендувати на те, щоб грати у провідних чемпіонатах Європи. У Хорватії вміють ліпити та продавати гравців. Період в «Андерлехті» не пішов на розвиток кар’єри на набуття нових навичок українського захисника. Великих перспектив у Хорватії чекати не потрібно. «Динамо» через гравця для закриття певних своїх потреб(а не для подальшого перепродажу) — глибина складу та конкуренція. Йому потрібно бути вищим на дві голови від місцевого гравця (Любічича), щоб реально претендувати на щось у «Динамо» (Загреб).
У Хорватії є футбольний націоналізм. Коли місцеві гравці мають перевагу над іноземцями. Однією із головних сильних сторін «Динамо» (Загреб) є колектив. Там майже не має іноземців. Більшість іноземців — боснійці, македонці. Тому дуже багато буде залежати від адаптації Богдана в новій команді.
Сергій ТИЩЕНКО