– Всі скучили за футболом. Зібралися після відпустки, місяць підготовки вже позаду, у всіх хлопців бойовий настрій на старті чемпіонату. Думаю, що жодному хлопцю, який прагне грати на більш високому рівні, мріє про першу команду і хоче пограти у Юнацькій Лізі чемпіонів, проявити свої найкращі якості, шукати додаткового стимулу стати чемпіоном не потрібно.
– Як можете оцінити сьогоднішнього суперника? Наскільки багато проблем гравці «Минаю» змогли створити для нашого захисту?
– Скажу, що суперник підготовлений. У нас було кілька проблем з тим, що інколи вони «підіймалися», і нам було важко пресингувати, але, вважаю, що слухаючи тренерську установку, ми змогли нейтралізувати натиск суперника, реалізувати свої моменти та довести гру до перемоги.
– До команди приєдналося багато гравців 2006 року народження. Як вони вливаються, звикають, розуміють вимоги і адаптуються?
– Самі вимоги вони розуміють, тому що протягом року грали за «Зорю» U-19 в оренді. Тому, що стосується швидкості та відповідальності, вони усе розуміють. Місяць, який ми провели разом під час підготовки, допоміг у їхній адаптації, а також у тому, щоб вони зрозуміли вимоги і різницю між «Зорею» та «Динамо».
– У вас наприкінці матчу був момент, коли м’яч влучив у поперечину, розкажіть про нього.
– Думав, що м’яч «знімає» захисник, який був переді мною, але так вийшло, що він перелетів через нього. Як вийшло, так і пробив. На жаль, не забив.
– Сьогодні ми бачили на трибунах батька і маму також. Наскільки для вас важлива їхня підтримка?
– Для мене сім’я – це найголовніше у житті. Мені дуже важлива підтримка як з боку матері, так і з боку батька. Чи підказує батько? В основному, це робить тренер, але батько може зробити зауваження, якщо бачить якісь недоліки в моїй грі.