З погляду логіки – дивне рішення. Як мінімум. Ось якби Роберто Манчіні вирішив залишити збірну Італії після того, як не вивів її на ЧС-2022 (у стикових поєдинках «Скуадра адзурра» програла збірній Північної Македонії), було б усе зрозуміло. Але тоді тренер чітко дав зрозуміти, що залишається на своїй посаді.
Після поразки від македонців Манчіні філософськи зауважив, що без таких важких моментів не буває прогресу – ні у звичайному житті, ні у спортивному. А ще дорікав на зміну поколінь, на відсутність кваліфікованого форварда.
У тих його словах частково була об'єктивність, адже після тріумфального Євро-2020 збірну Італії залишили кілька провідних футболістів, і питання зміни поколінь було справді актуальним.
Проте приводів для відставки Манчіні після поразки від Північної Македонії було достатньо. Принаймні попередника Роберто в «Скуадрі адзуррі» - Джанп'єро Вентуру – звільнили через аналогічний прокол (невихід на ЧС-2018).
Але федерація футболу Італії вирішила надати другий шанс тріумфатору Євро-2020. І Манчіні почав готувати збірну до Євро-2024, паралельно намагаючись перемогти і у Лізі Націй.
Але й там не вдалося. Італійці програли у півфіналі ЛН збірній Іспанії: таким чином «Червона фурія» взяла своєрідний реванш за поразку від італійців у півфіналі Євро-2020. На цьому матчі перервалася унікальна безпрограшна серія «Скуадри адзурри», яка налічує 37 поєдинків.
Однак підсолодити гіркоту поразки від Іспанії Манчіні та його підопічним у певному сенсі вдалося: вони обіграли збірну Нідерландів у матчі за третє місце Ліги Націй. Досягнення таке собі, але воно дозволяло хоча б заретушувати розчарування від невиходу на катарський Мундіаль.
А далі був відбір на Євро-2024. Волею жереба в одну групу потрапили чинні чемпіони та віце-чемпіони Європи. І у стартовому поєдинку вони зійшлися у очному протистоянні. І англійці взяли своєрідний реванш за поразку у фіналі Євро-2020, обігравши суперника на виїзді. Потім підопічні Манчіні прогнозовано переграли на виїзді Мальту. І ось із таким проміжним підсумком підійшли до важливих вересневих поєдинків відбору – проти Північної Македонії та України.
І ось на такому тлі Манчіні вирішує залишити збірну.
За фактом рішення однозначно несподіване. І таке, що не вписується в рамки логіки, про що було сказано вище. Але чи спонтанне воно? А ось це навряд.
Чутки про можливий відхід Роберто зі «Скуадри адзурри» з'явилися раніше, ще до старту відбору на наступний чемпіонат Європи. Подейкували, що Роберто втомився від збірної і хоче повернутися до клубної тренерської кар'єри.
Італійські ЗМІ стверджували, що вже тоді Манчіні сватали в «Наполі» на місце Спаллетті, який заявив, що не працюватиме з «партенопеї» у новому сезоні.
Але тоді чутки так і лишилися чутками. А тепер несподівано прорвало.
Італійські інсайдери розділилися в причинах такого кардинального кроку «алленаторе». За одними даними, Манчіні залишив збірну через розбіжності з президентом асоціації Габріеле Гравіною. Той, нібито, позбавив Манчіні «можливості працювати з помічниками», яких Роберто сам вибирав. Крім того, стверджувалося, що Гравіна «настійливо рекомендував» тренеру включити до списку кандидатів у збірну того чи іншого футболіста.
Зізнатися, в таке пояснення важко віритися. Гравіна - точно не пай-хлопчик. Але після перемоги на Євро-2020 Манчіні став недоторканним. І незаперечним авторитетом. Навіть для босів національної федерації. І коли Роберто не звільнили після провалу в стиках з північномакедонцями, отже, на нього дійсно розраховували і далі. Виходить, проблема в чомусь іншому.
Можливо, Роберто справді втомився за ці п'ять років, що керував збірною. Він очолив «Скуадру адзурру» в один із найскладніших, найтемніших періодів у її історії. Після програного «стику» збірній Швеції за право зіграти на ЧС-2018 збірна Італія опинилася біля розбитого корита.
Белотті та Іммобіле плакали на полі «Сан-Сіро» після повторного матчу зі шведами. Капітан збірної Буффон теж не стримав емоцій і оголосив про завершення кар’єри в збірній, заявивши наостанок, що йому шкода не себе, а весь італійський футбол, який «зазнав поразки на якомусь соціальному рівні». Пішов і тренер. Точніше, Вентурі вказали на двері. Коротше кажучи, ту ситуацію в італійських спортивних ЗМІ називали не інакше, як апокаліпсис.
І ось на такому «розломі» збірну Італії очолив Манчіні. Як він важко починав: у перших шести матчах – лише одна перемога. Та й та – над не найсильнішою (м'яко кажучи) збірною Саудівської Аравії.
Але далі ведена Манчіні «Скуадра адзурра» швидко поїхала. І не програвала майже чотири роки, а вінцем роботи Роберто у збірній стала довгоочікувана перемога на чемпіонаті Європи.
Потім знову розпочався спад. Зміна поколінь. І досить обмежений кадровий вибір, якщо речі називати своїми іменами. Тож не можна виключати, що 58-річний тренер справді втомився.
І ось на цю втому «наклалася» ще одна гіпотетична причина, яка, можливо, спонукала Манчіні залишити легендарну базу в Коверчіано. Ще одна частина італійської преси стверджує, що Роберто отримав дуже привабливу пропозицію. Неважко здогадатися, звідки. Ну звичайно ж, із Саудівської Аравії.
Спочатку говорили про інтерес до Манчіні з боку одного з тамтешніх клубів. Але потім почали стверджувати, що Роберто найближчими днями очолить збірну Саудівської Аравії, яка виявилася безхазяйною після відходу з поста Ерве Ренара.
Схоже, останні балачки недалекі від правди. Принаймні це підтверджують незалежні один від одного авторитетні джерела.
Сам тренер з приводу свого раптового відходу зі збірної Італії зберігає дипломатичне мовчання. Він лише зазначив, що його відхід – його особисте рішення. І що від Гравіни він не отримав належної «підтримки та спокою». І все.
Що ж, це рішення тренера треба прийняти. Що Гравіна і зробив. Найближчими днями голова італійської асоціації назве ім'я нового тренера збірної. Кандидатів на вакантну посаду багато – від Спаллетті до Каннаваро. Подивимося, на кому зупиниться бос федерації.
Подивимося і на те місце, де зупинить свій погляд вже колишній головний тренер збірної Італії. Те, що він продовжить свою тренерську кар'єру, можна не сумніватися – досвіду, навичок та здоров'я у нього достатньо.
Якщо Роберто все ж таки прийме пропозицію саудитів, його можна буде зрозуміти. Власне, він нікому нічого не винен, а зі «Скуадрою адзуррою» уже навряд чи може повторити успіх Євро-2020.
Але все одно при такому розвитку сюжету залишиться неприємний післясмак, схожий на відчуття від рукостискання з людиною, у якої спітнілі долоні. Адже одна річ, коли «туди» їдуть тренери на кшталт Луїша Каштру, і зовсім інша, коли ведуться «небожителі», як Манчіні.
Схоже, що бабло остаточно добиває футбол.