В останні 15 років «Бешикташ» та «Динамо» йдуть паралельним курсом. За цей час виграли по чотири чемпіонати своєї країни. У сезонах 2008/09 та 2020/21 вийшло синхронно. У сезонах 2015/16 та 2016/17 у турецької команди, 2014/15 та 2015/16 у української - майже синхронно. По чвертьфіналу Ліги Європи – 2016/17 у першої (третій її вихід до цієї стадії Єврокубків в історії, вище не були), 2014/15 – у другої.
Відзначилися обидві тоді одного разу і у Лізі Чемпіонів - 1/8 фіналу-2017/18 у першої, 2015/16 - у другої. Причому «Бешикташ» вперше у своїй історії виграв группу.
Схожі вони і щодо стану в останні роки. Обидві мають фінансові труднощі і не здатні підписувати гравців того рівня, що раніше. Обидві мають труднощі і на полі. Чемпіонат-2020/21 для обох був несподіваним на тлі кризи і серію успіхів не розпочав. Ще й обох нині тренують легендарні фахівці, яким вже за 70 і яких звинувачують в консерватизмі та відсутності ідей.
Злети та падіння «орлiв»
Різниця, звісно, в клубній структурі, від якої походить і різниця в проблемах. «Бешикташ», на відміну від «Динамо», клуб громадський. Він обирає своїх президентів, має Раду Директорів, проводяться Генеральні Асамблеї членів клубу. Де часто розгортаються політичні ігри.
Його вболівальники наближені до анархістів і мають славу найскаженіших в Туреччині. Вони тримають світовий рекорд за виміряними децибелами галасу на стадіоні. В 2017-му році гравець «Лейпцига» Тімо Вернер навіть пішов з поля та попрохав заміну, не витримавши галасу. І Мірча Луческу нагадував про цей випадок за останній тиждень кілька разів. Вони значно нетерплячіші та гарячіші, ніж будь-які інші в Туреччині.
Район «Бешикташ» на чолі з ультрас клубу був центром опору президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану під час подій близько десяти років тому, і там барикади протрималися останніми. Відтоді протести повторювалися там.
Бухгалтерські книги клубу відкриті. Його акції продаються на біржі, і про його борги все добре відомо. Вони становлять близько 450-ти мільйонів євро за річного бюджету близько 55-ти. Причому і той бюджет було затверджено лігою, оскільки всі турецькі гранди загрузли в боргах і перебувають під контролем.
В 2012-му році президентом став Фікрет Орман. Він всіма силами намагався зменшити тоді 300-мільйонний борг, позбутися 142-ох позовів до клубу, повернути заарештоване податківцями майно. І виходило непогано, хоча у сезоні 2013/14 команду виключили з Єврокубків за договірні матчі. Навіть вдалося побудувати новий чудовий стадіон і знайти для нього спонсора, який сплатив за право на ім'я 115 мільйонів євро.
2015-й рік «Бешикташ» вперше за десять закінчив в плюсі.
Але потім Орман дещо втратив виваженість. Залишив режим жорсткої економії та ставки на пристойних легіонерів з європейських середняків та гравців турецького походження і знову почав витрачати на порожні колись гучні імена. А в цей час в Туреччині почалася жорстока економічна криза. Через що борги клубу знову полізли вгору.
Останні чотири роки керує колишній віце-президент у Ормана Ахмет Нур Чебі. Він намагається боротися з зростанням боргів. Але безуспішно.
Коронавірус взагалі мало не добив клуб. Нині бояться затримок зарплатні і побоювання з цього приводу висловлював і головний тренер. Говорячи, що не його робота слухати скарги гравців з цього приводу.
Неприємне літо
Ігрова криза також спалахнула. Чотири тренери за останні чотири роки після чотирьох років каденції Шенола Гюнеша. Команда лише одного разу вийшла до Ліги Чемпіонів, та й там програла всі матчі. У сезоні-2020/21 навіть залишилася без групового турніру Єврокубків взагалі. А з липня 2019-го по червень 2023-го виграла в Єврокубках лише один матч. Програвши 13.
У жовтні вона повернула Гюнеша, творця всіх успіхів 2015-19 років – двох чемпіонств, чвертьфіналу ЛЄ, 1/8 фіналу ЛЧ. Але після провалу у своїй другій каденції в збірній Туреччини 71-річний Шенол виглядає старим. Яскравий сміливий футбол його першої каденції зник, команда грає важко, ледве забиває, ледве здобуває перемоги. Та й в обороні аж ніяк не бездоганна.
З початку літа Гюнеш вимагає сильних центральних захисників. Але підписали гравців, які вилетіли зі своїх ліг минулого сезону. Нехай й мова про Топ-ліги - Серію А («Сампдорія», Омар Коллі) та АПЛ («Лестер», Даніель Амартей). З початку літа йдуть розмови про Серхіо Рамоса, Леонардо Бонуччі, Харрі Магуайра, але руху немає. Чебі пояснює, що контракт з Рамосом коштував би за два роки 50 мільйонів євро брутто, але фанам байдуже.
Вболівальники «Бешикташа» шалено заздрять (як завжди) «Галатасараю» та «Фенербахче» за те, що там грають Мауро Ікарді, Дріс Мертенс, Едін Джеко, Душан Тадіч, Міші Батшуай, в той час як їхні «Топ-гравці» - Алекс Окслейд-Чемберлен та Анте Ребіч. Та й останні двоє тільки-но прийшли і в жахливій формі. Більше того, Тадіча цього літа перехопили саме у них. Що ще більше розлютило.
Сонце згасло?
В перших двох турах ліги нового сезону «чорні орли» ледве переграли «Фатіх Карагюмрюк» завдяки голу на 85-ій хвилині (1:0) і не переграли вдома новачка «Пендікспор» (1:1) через пропущений на 94-ій. Причому після другого матчу тренер заявляв, що команда фізично не готова і навіть пресингує неправильно, тому і не перехоплює м'ячі. Визнавав, що новачки не готові.
20-го серпня вболівальники на трибунах зустріли фінальний свисток матчу проти «Пендікспору» свистом та вимогами до керівництва клубу піти у відставку. Після матчу керівництво намагалося відвернути вогонь від себе, звинувативши у всьому суддівство і навіть надіславши листа до Федерації на тему, а офіційний Твіттер клубу написав «злодії, ви за це заплатите». Але вболівальники не купилися.
Віддушиною стала Ліга Конференцій, де вже здобуто п'ять перемог поспіль над «Нефтчі», «Тіраною» та «Динамо» з загальною різницею м'ячів 13:5.
Але один невірний крок, виліт сьогодні – і всі ці п'ять перемог миттєво забудуться, а буря в клубі змете всіх. Навіть серія безпрограшних матчів у всіх турнірах, яка прямо зараз налічує 22 (18 перемог), забудеться.
Чи витягне Гюнеш команду? Він вже – легенда турецького футболу. Шість з семи своїх титулів чемпіона в історії провінційний «Трабзонспор» виграв з ним у воротах. Разом з «сухим» рекордом в 1110 хвилин. Саме він як тренер вивів збірну Туреччини на третє місце на Чемпіонаті Світу-2002. Також тричі мало не взяв чемпіонат з тим самим «Трабзонспором», програючи в кінцівці (взяв з ним два Кубки і два Суперкубки).
Два виграні чемпіонати поспіль з «Бешикташем» та успіхи з ним у Єврокубках здавалися справедливістю, заслуженими такою тривалою та продуктивною працею досягненнями.
Колишній шкільний вчитель (працював на цій посаді шість років між кар'єрою гравця та тренера) завжди казав, що обожнює працювати з молоддю. Але з молодим поколінням збірної, яке називають золотим та найкращим за останні 50 років, він оглушливо провалився. Програвши всі три матчі на Євро-2020 та не вийшовши на Чемпіонат Світу-2022 взагалі. На шляху на останній отримав 1:6 від Нідерландів і 2:2 вдома з Латвією.
З ним «Бешикташ» знайшов стабільність. Вболівальники його майже не звинувачують. Все ще пам'ятають чудову першу каденцію. Але хочуть яскравішу гру, впевнені перемоги. Бажають трофеї. Команда вже два роки без них. Побоюються, що тренер вже занадто старий. Що його сонце (а його прізвище перекладається саме як назва цієї зірки) згасло.
Хто сміятиметься останнім?
У вівторок Чебі дав довге, зле і спекотне інтерв'ю, в якому атакував всіх. Запевняв, що викладає свої гроші на клуб, «віддасть голову за «Бешикташ», заявляв, що «лиходіям, шахраям і ненависникам всі їхні брудні спроби зруйнувати його та клуб і влаштовувати бурі у Раді Директорів не зійдуть з рук». «Коли рахунок 1:0 на нашу користь – хвалять Гюнеша, коли 1:1 - проклинають керівництво клубу. Це не справедливо».
Президент також скаржився на економічну кризу, падіння доходів, зокрема, від телебачення вп'ятеро. На тиск Фінансового Фейр-Плей, який душить його. Згадував про затримки зарплатні та виплат під час початку його каденції та заявляв, що нині такого немає. Обіцяв, що незабаром будуть підписані спонсорські контракти на десятки мільйонів євро, хвалився продажем 20-ти тисяч абонементів і запевняв, що продасть ще.
Він запевняє, що «сміятиметься останнім». І прохає вболівальників не освистувати та не проклинати нікого з клубу під час матчу, а команду не освистувати взагалі.
В очікуванні нових контрактів, передусім нового спонсора стадіону, ціна акції клубу за останні тижні зростала та підскочила на небачену за останні 17 років висоту. Але шлях з тунелю все ще далекий.
Такий виступ Чебі був відповіддю на чутки про його відставку. Що також спростував його найвірогідніший наступник віце-президент Емре Кожадаг. Накидаючись на тих, хто «намагається посіяти ворожнечу в клубі та створити ілюзію ворожнечі». Але чи не міг виступ почекати до вкрай важливого матчу-відповіді проти «Динамо»? Якщо не могло - ситуація в клубі справді ахова.
До речі, Орман, коли йшов в 2019-му році, дав майже точно таке ж саме інтерв'ю, як Чебі нині. Звинувачуючи в тому ж самому і апелюючи до тих самих проблем. Тож нічого не змінилося.
В будь-якому разі, сьогоднішній матч проти «Динамо» для команди, тренера, керівництва та всього клубу значно важливіший, ніж просто протистояння у Кваліфікації Ліги Конференцій.