– Чи залучали особисто вас до тренувань першої команди?
– Тренувався із першою командою я лише два тижні. Це було напередодні кубкових матчів із Тернополем та Ворсклою у сезоні 2015/16. На ці поєдинки я потрапляв до заявки. Однак не думаю, що на мене розраховували, як на гравця основи.
– Наскільки важко вам було в тренувальному процесі першої команди?
– Інтенсивність була набагато вищою. Все дуже швидко. Однак там ти реально відчуваєш, що зростаєш. На кожному тренуванні доводиш собі та тренерському штабу, що ти гідний грати в основі.
Я зараз дуже радий за молодих українських гравців Шахтаря, які змогли вистрілити, хоч і під час війни. Ніхто не думав, що Шахтар стане чемпіоном у минулому сезоні.
Пам’ятаю, я спілкувався зі своїм земляком Андрієм Ханасом, який допомагав Ігору Йовічевічу в Шахтарі, і він казав: «Я не знаю, що буде, але точно буде важко». Однак «гірники» довели, що, попри всі складнощі, готові тримати планку.
– Дідівщина тоді була в команді?
– Ні, на тренуваннях такого не було. Можливо, Мірча Луческу іноді міг крикнути. Просили молодих, аби грали просто та не вигадували ніякі п’ятки та інше. Старші українці тільки підтримували, бо вони колись були на нашому місці та пройшли цей шлях.
– Хто з легіонерів найбільше враження справив?
– Алекс Тейшейра, Дуглас Коста, Фернандінью… Це дуже якісні футболісти. До українських молодих гравців вони ставилися добре. На тренуваннях завжди були з усмішкою. Звичайно, їм приділяли увагу в клубі більше, аніж українським гравцям, але вони все це точно компенсували.
– Хто на найбільш крутих машинах тоді їздив у Шахтарі?
– Вілліан на Lamborghini приїздив на тренування, Даріо Срна – на Bentley. Для молодих гравців це був космос, – зізнався Шишка в інтерв'ю Українському футболу