В листопаді минулого року до старту чемпіонату світу-2022 у Катарі збірна Бразилії підходила у статусі одного із ключових фаворитів змагання. І це була не традиційна данина поваги з боку букмекерів до п'ятиразового чемпіона світу, а реальне відображення сили команди, головним тренером якої був Тіте.
До ЧС-2022 «селесао» підходили із 15-матчовою безпрограшною серією в активі (12 перемог та 3 нічиї), та й по турнірній сітці вже в рамках самого мундіалю у Катарі підопічні Тіте просувалися дуже впевнено: виграли групу, легко розправилися в 1/8 фіналу з Південною Кореєю (4:1), проте потім їх наче заклинило й у чвертьфіналі непрохідним опонентом для бразильців виявилася Хорватія. Балканська збірна зуміла усунути одного з топ-фаворитів ЧС-2022 в серії пенальті (4:2), після чого Тіте оголосив про негайний відхід зі своєї посади.
Треба сказати, що Тіте покинув би посаду наставника збірної Бразилії навіть у разі її тріумфу на турнірі у Катарі. Ще до старту чемпіонату світу фахівець заявляв, що планує піти з посади, яку обіймав із 16 червня 2016 року. Тіте планував повернутися до клубної роботи, а також реалізувати свою головну мрію – очолити сильну європейську команду. Але з моменту відходу зі збірної Бразилії минуло вже понад десять місяців, а Тіте все ще сидить без роботи. Чому ж так відбувається?
До своїх 62 років Тіте має вельми серйозну, як мінімум за мірками Бразилії, тренерську кар'єру. Почав її він вже у досить далекому 1990 році, коли погодився очолити скромну команду «Гарібалді». Щоб піднятися на топ-рівень клубного футболу Тіте знадобилося майже десять років, адже лише на початку 2001-го фахівець отримав призначення у «Греміо», з яким за два із половиною роки роботи виграв чемпіонат штату та Кубок Бразилії.
Згодом Тіте запрошували до себе й інші топові бразильські клуби: «Корінтіанс», «Атлетіко Мінейро», «Палмейрас», «Інтернасьонал». З деякими з них справи у тренера йшли дуже успішно (наприклад, «Корінтіанс» Тіте двічі приводив до чемпіонства в Бразилії, вигравав з цією командою Кубок Лібертадорес і клубний чемпіонат світу, а з «Інтернасьоналом» перемагав у Південноамериканському кубку), з іншими співробітництво закінчувалося на менш мажорній ноті. Але як би там не було, а останні два десятиліття Тіте високо котирується на тренерському ринку бразильського футболу, через що у 2016-му його й рекрутувала Бразильська конфедерація футболу.
Інша річ, що за межами рідної країни справи у Тіте якось не склалися. Залишати Бразилію він вирішувався лише двічі: у 2007 році погодився на пропозицію очолити «Аль-Айн» з ОАЕ, а у 2010-му знову відбув до цієї країни, проте цього разу вже, щоб спробувати чогось досягти із «Аль-Вахдою».
В «Аль-Айні» Тіте провів лише півроку, і під його керівництвом команда у 25 матчах здобула 13 перемог при 6 нічиїх та 6 поразках. Бразильського наставника було звільнено з цього клубу за незгоду із проханням вищого менеджменту «Аль-Айна» включити до команди одного з футболістів національної збірної ОАЕ, рівень якого самого Тіте категорично не влаштовував. А з «Аль-Вахди» коуч і зовсім поспішив поїхати вже через півтора місяці після призначення. Він просто отримав пропозицію від «Корінтіанса», й попросив босів еміратського клубу піти йому назустріч та достроково розірвати контракт.
Саме тому свою роботу із національною збірною Бразилії Тіте багато в чому розглядав як чудовий шанс заявити про себе на весь голос на світовій арені. Наставнику хотілося нарешті вийти на міжнародний рівень, і заслужити серйозний авторитет не лише на батьківщині, а й, насамперед, у Європі, де крутяться основні гроші світового футболу.
Важливо й те, що Тіте фокусувався на можливості отримати роботу в англійській Прем'єр-лізі або італійській Серії А, які вважав для себе найбільш привабливими та відповідними варіантами. На Туманному Альбіоні бразильський фахівець, як писали за океаном, спочатку готовий був працювати навіть із командою так званого «другого ешелону». Для цього Тіте навіть пройшов курси та вивчив англійську мову, щоб мати можливість особисто, а не через перекладача, спілкуватися як з більшістю футболістів, так і з британською пресою.
Тіте вважав, що його вміння працювати із молодими футболістами та виводити тих на якісно новий рівень виступів у сукупності з відданістю атакувальній філософії гри обов'язково приверне увагу серйозних європейських клубів, тим більше, що у 2018 році бразильський фахівець уже мав попередні контакти із керівництвом «Парі Сен-Жермен». Однак тоді Тіте відповів відмовою на запит від паризького клубу, оскільки той надійшов на його адресу буквально напередодні старту «селесао» на ЧС-2018, і коуч не побажав кидати національну збірну Бразилії у такий відповідальний момент.
Відомо, що після звільнення з посади головного тренера «селесао» Тіте посилено готувався до переїзду у Європу. Окрім вивчення англійської мови, фахівець активно відвідував різні тренерські курси, на яких особливий акцент приділявся командам, футболістам та тактичним моделям, що існують у Європі. Досвідчений бразилець навіть заявляв, що саме роботу на Старому континенті він вважає для себе ключовим стимулом, який спонукатиме його повернутися до професії після невдачі на ЧС-2022.
Getty Images/Global Images Ukraine. Тіте
Однак «пропозиції мрії», як її характеризував Тіте, наставнику так і не надійшло. У Європі предметний інтерес до співпраці із ним виявляли лише клуби, які не входять до топ-5 ліг. Зокрема, йшлося про грецький «Олімпіакос» та турецький «Фенербахче», яким Тіте ввічливо відмовив. Згодом з ним контактували команди з Південної Кореї, Еквадору, Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів, але щоразу це спілкування переривалася практично на самому початку – екс-коуч збірної Бразилії давав зрозуміти, що поки не готовий повертатися до професії, навіть за великі гроші, якщо тільки не йтиметься про клуби із топ-5 чемпіонатів Європи.
Чому серйозні європейські клуби так і не наважилися звернутися до екс-тренера збірної Бразилії? Чи вплинула на їхні погляди з приводу професійних якостей тренера відносна невдача «селесао» (все-таки відвертим провалом виліт у серії пенальті в чвертьфіналі чемпіонату світу від «срібного» призера попереднього мундіалю навряд чи можна назвати) на ЧС-2022, чи ключовими опинилися інші причини? Дати однозначну відповідь на ці питання складно – можливо, просто далася взнаки відсутність історичного кейсу успішності бразильських тренерів у європейському клубному футболі – наприклад, Луїс Феліпе Сколарі, котрий останнім приводив «селесао» до тріумфу на чемпіонаті світу (2002 року на турнірі у Японії та Південній Кореї) згодом так і не зміг зарекомендувати себе в «Челсі», хоча повернувшись до Бразилії, приводив до чемпіонства «Палмейрас», а у Китаї тричі ставав тріумфатором тамтешньої Суперліги із «Гуанчжоу Евергранд» (нині – «Гуанчжоу») та перемагав з цією командою в Лізі чемпіонів АФК.
Як пишуть бразильські ЗМІ, поки Тіте має намір відпочити як мінімум до кінця нинішнього календарного року, і якщо фахівець так і не дочекається «пропозиції мрії» з Європи, то буде готовий знову розглядати більш «приземлені» варіанти. Серед таких, зокрема, називаються «Орландо Сіті» та «Фламенго», так що нам залишається лише трохи почекати, щоб зрозуміти, куди все-таки заверне тренерська кар'єрна «стежина» Тіте після відходу з одного із найбільш знакових у футбольному світі постів – наставника збірної Бразилії.