«Він не цурається свого прізвища, але не хоче виділятися. Зрозуміло, що йде тиск від вболівальників. Але, повірте мені, Славік своєю працею та бажанням, все доведе. Зазвичай акцентують на прізвищі ті, хто не бачать тренувальний процес, його роботу ще з часів академії. Вони побачили прізвище Суркіс ‒ і все, починається поливання брудом, «кумівство». За Крістіана говорити не буду – не працював з ним, але Слава цей момент подолав вже давно.
Розповім одну історію. Летіли ми десь за кордон на турнір, і була потрібна довіреність від батьків на одного з тренерів. Так вийшло, що довіреність виписали не мене. І ось підходимо ми до вікна прикордонника та даємо на перевірку свої документи. І ось він бачить, що у Слави батько Григорій Михайлович Суркіс та запитує у Славіка: «А яке ти відношення маєш до Суркісів?». Я стою мовчу, а Слава відразу каже: «Та ніякого, я однофамілець».
«Я небагато спілкувався з дітьми заможних людей, але це точно не про Славіка. Я ще таку історію розповім. Ми приїздимо в Харків на турнір та розселяємо дітей у готелі. Слава пішов по всім інших кімнатах, а потім підійшов та запитав: «А чого Ви мені дали кращий номер, ніж в Осипенка?». Ми його беремо за руку та ведемо, щоб показати, що номери в когось гірші, в когось кращі, тоді він каже: «А, тоді добре. Просто мені не потрібно ось цих моментів. Я хочу як всі, мені це подобається». Він ніколи не використовував своє прізвище».