«У «Мілані» в мене не було жодних побутових проблем. Мені дуже допомагали одноклубники, особливо в перші кілька місяців. Я ніколи не залишався сам.
Моїм першим сусідом по кімнаті був Амброзіні, і нам одразу вдалося знайти спільну мову. Перші слова італійською, перші розмови. Костакурта також супроводжував мене на тренуваннях. Біллі був фундаментальним, тому я багато чому навчився у нього.
Я забив багато м'ячів, один із найскладніших, який – це гол у ворота «Роми» після передачі Зедорфа. Я не встиг зупинити м'яч і розвернутися, поле було мокре. Однак я зумів згрупуватися і пробити з лівої, зігравши на випередження. Технічне виконання було справді складним.
Мене поважали мої фанати і опоненти, тому що я вважаю себе скромною людиною. Поза полем я звичайна людина, і це те виховання, яке мені дали батьки. Вони навчили мене простоті, смиренності та завжди бути доступним.
Знаю, що багато опонентів відгукувалися про мене добре. Наприклад, Тотті: фантастичний гравець, чиєю відданістю «Ромі» я захоплювався.
Я люблю Бобо Вієрі, але давайте забудемо про Bobo TV (сміється). Коли він був в «Інтері», він мені не дуже подобався, але коли перейшов у «Мілан» – він мені дуже сподобався.
Батістута був потужним і елегантним нападником, а Дель П'єро був генієм. Я зустрічав його на полі ще в юності, він завжди був гравцем топ-рівня.
Футболіст «Інтера», який завдав мені найбільше неприємностей, – це Іван Кордоба. Але він милий, дуже милий хлопчик. Пам'ятаю, як він мене вдарив, але після цього одразу сказав «вибач», – сказав Шевченко.
Андрій Шевченко присутній на матчі України проти Північної Македонії