В одинадцятому турі УПЛ Динамо в рідних стінах поступилося Дніпру-1 (0:1). Це друга поразка команди після звістки про виліт вінгера Андрія Ярмоленка до кінця року. Раніше кияни у Житомирі примудрилися у більшості втратити 2:1 і програти Поліссю (2:3).
Близько місяця тому півзахисник Динамо Олександр Андрієвський «козиряв» перевагою над Шахтарем за втраченими очками.
– Шахтар вище всіх, тому пішли такі вислови, що його вже нікому не наздогнати.
– Та ні, чому вище. За втраченими очками ми зараз вище Шахтаря. Якщо ми виграємо відкладені матчі, то випередимо гірників – будемо на першому місці..
Так от, після ганьби на стадіоні ім. В. Лобановського в Динамо, Шахтаря і Дніпра-1 порівну втрачених очок. А три перенесених матчі киянам ще потрібно виграти. А чи є у цьому впевненість після того, що ми побачили у двох останніх іграх? Можна сказати більше, якщо вони не стануть останніми для головного тренера Мірчі Луческу, Існує впевненість, що команда втратить очки. І пощастить, якщо не у всіх матчах.
Уже після зустрічі з Поліссям були побоювання, що без свого лідера Динамо приречене. Але потрібен був час, аби визначитися з точним діагнозом. І якщо раніше можна було послатися на збіг, то зараз можна сміливо стверджувати, що пацієнт, скоріше, мертвий.
За весь матч кияни завдали три удари в площину. Здавалося б, не набагато менше за Дніпро-1 (4). Але два з цих чотирьох припали до моменту з голом. А після підопічним Юрія Максимова вже просто не було потрібно. Проводити якийсь глибокий аналіз того, що відбувалося на полі не має сенсу. Це типовий сценарій Динамо Луческу. Швидко пропустити і розбитися об скелю тренера, який вміє ставити оборону.
А що б хто не говорив, оборона – це те, що безпосередньо залежить від тренера. Більшість помилок – це наслідок неправильного розташування. Чому той же Денис Попов, маючи набагато менше досвіду, не привозив стільки за Михайличенка і в чемпіонський сезон? Чому той же Олександр Сирота, хоч і не був основним на молодіжному Євро-2023, був надійним у відбірковому циклі?
Чому в Зорі Володимир Бражко був, без перебільшення, найкращим опорним півзахисником УПЛ? Луческу на прес-конференції поскаржився, що хавбек тікав на 20 метрів вперед, не тримаючи позиції. А де гарантія, що була установка залишатися позаду? Або це прямий демарш? Ну, так, якщо футболісти вже відверто вас «зливають», то ви абсолютно маєте рацію щодо того, що проблема у вас, Мірчо Михайловичу.
Окрема розмова – вибір складу на один із найважливіших матчів у сезоні. Одночасно на полі з'явилися опорний Бражко, центральні хави Шепєлєв і Андрієвський, атакувальний хав (раумдойтер, якщо хочете) Буяльський, фланговий Волошин і форвард Ванат. І як це все між собою «одружити»? Як називається ця схема?
Є таке поняття, як структура. Очевидно, що ніхто з перерахованих вище не гратиме праворуч за фактом (а не на картинці) і вся бровка буде віддана Тимчику. Даріо Срні вистачило сміливості заявити, що він не Гвардіола. Але чи готовий тренер Динамо до використання гібридних схем. А найголовніше, чи готові гравці? Відповідь – ні та ні. У таких випадках ми у виконанні киян бачимо кучкування в одній зоні, де зайвий гравець просто заважає партнерам.
Луческу спробував виправити ситуацію в середині другого тайму. З'явився на поле другий фланговий Беніто. І, о диво, Динамо наздогнало Дніпро-1 за загальною кількістю ударів. Але було вже занадто пізно. «Містер» заявив на прес-конференції про домінацію киян. Але ж ні, домінація – це коли Манчестер Сіті пропускає від црвени звєзди, а потім доводить справу до третього-четвертого десятка ударів. У вас вісім, у площину три. Володіння 53 на 47. Іноді під час прес-конференцій Луческу складається враження, що він дивиться якийсь інший матч.
Чому проблема в Луческу?
З часів впевненого чемпіонства склад Динамо дійсно зазнав змін у гірший бік. Втратами можна назвати: Миколенка, Забарного, Циганкова, Вербича. З великою натяжечкою такими можна вважати де Пену та Родрігеша. Не можна з великою впевненістю сказати, що Волошин або Кабаєв сильно поступаються цій парі. Чомусь Назар став одним із авторів перемоги над молодіжкою Англії, яка за Transfermarkt, на секундочку, оцінюється дорожче за національну збірну України.
Щодо Вітіньйо. Хлопець дійсно виглядав перспективно на зимових зборах 2022 року. Але у грі на офіційному ми його бачили мало. Сергій Сидорчук став втратою ще у сезоні 2021/22. Під час чемпіонської кампанії помилки позаду капітан компенсував часом геніальною грою попереду. Але згодом хавбек здав, утратив ще більше у швидкості (від чого частіше став не встигати в обороні), а загострення гри попереду ми від нього стали бачити лише рідкісними проблисками. А класичним опорником руйнівником він ніколи не був.
Разом з цим, в команді, нарешті з'явився форвард, який вміє забивати. Ванат за «живого» Циганкова йшов у один рівень за результативністю. Крім того, він і обіграти може. Пригадуються одразу класичні «переступи» Бєсєдіна. Крім цього, у команді є опорник, який вміє відбирати. Та й не сказати, що Бражко попереду менш корисний, ніж сьогоднішній Сидорчук.
Безперечно, втрата Ярмоленка – дуже істотна. Але і складу, що залишився, має бути достатньо, щоб хоча б раз не програти Поліссю та Дніпру-1. Дуже простий аргумент, який одразу все ставить на свої місця. За «вовків» грають Бойко, Шабанов, Кравченко, що виявилися не потрібними Динамо. До них з натяжкою можна зарахувалися Чоботенка та Янакова. У дніпрян є Лєднєв, якого все ніяк не міг роздивития Луческу. Основний центрбек Сарапій ще два сезони тому грав у Першій лізі. Попов у той час виступав у Лізі чемпіонів. ЛЧ – Перша ліга, Перша ліга – ЛЧ. Ну, занадто багато аргументів на користь того, що Динамо навіть із кадровими втратами має обігрувати ці команди.
Але на полі складається по-іншому. Чому гравці, які виявилися не потрібні киянам, їх навіть у меншості обігрують? Може, справа все-таки не в складі? Або скоріше не в ньому? До слова, про склад. Іноді Луческу може створити собі проблеми сам. Навіщо було віддавати Кахіма Перріса? Коли ямаєць виходив на поле, не можна було сказати, що він діяв аж так погано. Людина врятувала від тотальної ганьби у другому матчі з АЕКом (3:3). Ну, вже точно він би не був гіршим за Шепелєва на цій позиції.
Де Діалло? Хіба зв'язка Діалло – Волошин на флангах виглядала би настільки гіршою від тієї подібності схеми, що ми побачили? Так, сенегалець може отримати непотрібне попередження, втратити м'яч. Але а де, вибачте, йому набиратися досвіду? Головне, що людина не боїться йти в обіграш. Останніми роками такі футболісти в Динамо на вагу золота.
Чому проблема в Суркісі?
Хоч і поточного складу цілком достатньо, щоб конкурувати з Дніпром-1 і Поліссям, факт залишається фактом. Він міг бути сильнішим. Підбір кадрів міг бути якіснішим. За два сезони у Лізі чемпіонів кияни заробили близько 70 мільйонів євро. Миколенко + 23,5 млн, Забарний + 22,7 млн, Циганков + мінімум 5 млн. Це ми ще не рахуємо виплат за Дерліса і дрібніших трансферів за гроші.
Питання напрошується сам собою. І де? Лонвейк і Перріс? Якщо це читають вболівальники Динамо, у вас немає відчуття, що вас десь... Так-так, те, про що ви подумали. І розкажіть Шахтарю, як в Україну не хочуть їхати. Розкажіть Поліссю з Макуана й іншими, Зорі з Герреро. Добре, у Дніпра-1 не дуже вийшло з легіонерами. Але клуб добре попрацював на внутрішньому ринку. А де внутрішні трансфери Динамо? Кабаєв?
Один із журналістів на прес-конференції Луческу прямо поставив це питання. На що виразної відповіді не було. Хоча тут претензій до румунського фахівця мало – це дійсно не його парафія. Питання тут виключно до менеджменту і того, хто стоїть на самому верху. Проблема не у небажанні легіонерів приїжджати. Як бачимо, за бажання працювати, кадри знайти можна. Хай не Тайсони і Марлоси, але можна. Просто девіз нинішнього Динамо – діяти шляхом найменшого спротиву.
Ще один метод – вичавити максимум з учорашнього дня. Керівництву «біло-синіх» у нинішніх умовах ні за що не вдалося б заманити собі у команду футболіста рівня Ярмоленка. Чисто з патріотизму до клубних кольорів Андрій погодився на подібну авантюру. Найсмішніше, що в ІМС могло вийти. Дійсно, навіть Циганков у минулому сезоні не робив настільки різницю, як Ярмоленко на початку поточної кампанії.
Але доля вирішила покарати Ігоря Михайловича. Він вирішив обдурити систему і ввести чіт-код, зробивши ставку не на розвиток, а на одномоментний успіх. Ярмоленко не вирішував проблеми команди у перспективі, але міг принести результат, нівелювавши грандіозні проблеми в обороні. Але роблячи всю ставку на план «А», потрібно було бути готовим до того, що можеш залишитися біля розбитого корита.
Але головна проблема Суркіса як менеджера – максимальна несвоєчасність у кадровому питанні. Він звільняє тренерів, коли цього потрібно робити, і тримає, коли команда з ними мучиться. Ми вже колись обговорювали, чому Луческу міг бути варіантом лише на один сезон. Не змінилося геть нічого, дива не сталося. Його футбол як вивчили, так і продовжують грамотно проти нього діяти.
Ці спроби у стерильний контроль м'яча як застаріли з тих пір, як Луческу і покинув Шахтар, так і продовжують бути застарілими. А коли не були, вимагали певного набору кадрів, якого в Динамо немає. І нерозуміння цих істин може привести до того, що кияни втратять статус гранду і на внутрішній арені.
Замість епілогу
Перед матчем головний тренер Дніпра-1 Юрій Максимов сказав Ярмоленку, що прийшов на милицях: «Слава Богу, що ти не граєш, хоч переможемо». У кожному жарті лише частка жарту. Точка неповернення все ближча…
Сергій Стаднюк