24 серпня 2022 року, незважаючи ні на що, стартувала Українська прем'єр-ліга. Її ігри проходять на домашніх стадіонах. Але склад і самої ліги, і команд змінився, а умови проведення ігор адаптували до реалій воєнного часу.
«Важко уявити, як ми будемо грати. Ракета може прилетіти в будь-яку точку України в будь-який момент. Ти можеш і до бомбосховища не добігти», – у футболіста Олександра Кучеренка є право на такі роздуми.
Усе літо він провів за кермом буса – їздив на схід України роздавати гуманітарну допомогу, зібрану за допомогою друзів, уболівальників і футболістів.
«Але й без футболу не можна. Дві мрії: щоб почався сезон і щоб ми вигнали окупанта з нашої країни», – додає Кучеренко.
Такої ж думки і тренер Юрій Вернидуб. 24 лютого його Шериф з Молдови грав матч Ліги Європи з португальською Брагою. Дізнавшись про війну, тренер зібрав речі, повернувся в Україну і вирушив на фронт артилеристом. У червні Вернидуб відновив кар'єру тренера, але вже в Україні.
ГРАВЦІ ЗБИРАЮТЬ ГРОШІ, ФАНАТИ ВОЮЮТЬ. АЛЕ ДЕЯКІ ФУТБОЛІСТИ ВІДДАЛИ ПЕРЕВАГУ росії
Кучеренко – один із небагатьох футболістів, які не тільки грошима допомагають фронту і цивільним, а й самі влилися у волонтерський рух. Навіть коли його Інгулець готувався до сезона, Сашко допомагав армії.
Спочатку шок, потім – дія, так живуть українці після 24 лютого. Уболівальникам сподобалася реакція на війну практично всіх селебріті від футболу. Імениті легіонери з топ-клубів Європи – Руслан Маліновський, Андрій Ярмоленко, Роман Зозуля, Олександр Зінченко, Роман Яремчук – зібрали мільйони євро для України й армії.
Андрій Шевченко став послом президентського фонду, що збирає донати за кордоном. Динамо і Шахтарзіграли десятки товариських матчів у Європі, одночасно тренуючи гравців збірної України для матчів плей-оф ЧС і збираючи кошти на армію.
Багато хто з ультрас воює з 24 лютого, є серед них і загиблі. На благодійному матчі ветеранів Волині в Луцьку, першому з листопада 2021 року, у секторі для ультрас було не більше десяти фанатів. На тій грі збирали гроші на дрони для армії.
Але найемоційнішими стали матчі національної збірної за кордоном. Синьо-жовті пройшли в плей-оф Шотландію, але поступилися Вельсу, а також зіграли три гри в Лізі націй. Уболівальники з'їжджалися з усієї Європи.
На тлі такої одностайної реакції особливо зухвалою стала поведінка кількох гравців, які залишилися в росії. Колишній гравець Шахтаря Іван Ордець продовжив кар'єру в московському Динамо, рекордсмен збірної України за кількістю матчів (144) Анатолій Тимощук жодного слова не сказав про війну, продовжує жити в Пітері і працювати в Зеніті. Чемпіона Європи U-19 Віталія Віценця з ганьбою вигнали з Кривбаса за антиукраїнські висловлювання. Він швидко працевлаштувався в Арсеналі з Тули.
При цьому Ярослав Ракіцький, якого критикували за відсутність патріотизму (футболіст принципово не співав гімн під час матчів збірної), за кілька днів після початку війни зібрав речі та виїхав із росії. Ще можна згадати останній інцидент Шахтаря U-19, Олександр Роспутько просто зник, тепер він в росії.
МАТЧІ ПІД БОМБАМИ: З ПЕРЕРВАМИ НА ПОВІТРЯНУ ТРИВОГУ ТА ПОБЛИЗУ УКРИТТІВ
Коли минув перший шок, в Україні задумалися, що робити з футболом. Професійні ліги в Україні завжди були тісно пов'язані з бюджетами заможних людей, і на тлі масштабних руйнувань і фінансового колапсу президенти клубів почали відмовлятися від витрат на футбол.
Через руйнування домашніх арен зникли з Української прем'єр-ліги Десна з Чернігова та Маріуполь. У Маріуполі росіяни розбили Азовсталь металургійний комбінат, яким володів Рінат Ахметов, власник українського гранда – донецького Шахтаря.
Через фінансові проблеми власників або розтрощену інфраструктуру друга і третя ліги України залишилися без 20-30% клубів. Деякі власники заявили, що заморожують участь у професійному футболі, але підтримуватимуть дитячий клуб, щоб повернутися до Професійної ліги України або Української прем'єр-ліги (УПЛ) після перемоги.
Чемпіонати сезону-2021/2022 заморозили, а рішення про проведення нових дозріло наприкінці весни, коли російську армію відігнали від Києва та з півночі України.
Частина власників клубів, які планували зіграти в єврокубках, вимагали провести чемпіонат у Польщі чи Туреччині. Були голоси тих, хто не розумів витрати на футбол, якщо гроші потрібні армії. Президент Агробізнесу (тоді друга ліга) Олег Собуцький розпустив команду «до перемоги». Близько 10 футболістів і співробітників клубу служать у ЗСУ.
Спортивний директор львівського Руха Ігор Дедишин менш категоричний. Він відсилає противників футболу під бомбами до досвіду Хорватії.
«На початку 1990-х років, коли в країні точилася війна, вони 4 роки грали у футбол... Це було проявом підтримки своєї країни, морального духу Хорватії», – заявив Дедишин.
Президент Володимир Зеленський на зустрічі з головою Української асоціації футболу (УАФ) Андрієм Павелком наполіг на проведенні чемпіонату в Україні через патріотичні мотиви і натякнув, що не дозволить масовий виїзд за кордон футболістів – чоловіків призовного віку.
«Ми говорили про те, яку силу має футбол, допомагаючи людям думати про майбутнє... Тому прийняли рішення з президентом, що відновимо чемпіонат України в серпні», - сказав Павелко.
Для старта УПЛ обрали символічну дату – 24 серпня, День незалежності України. У Прем'єр-лізі з'явилися 16 команд, як і до війни. Минай з Ужгорода, який мав вилетіти в нижчий дивізіон, витягнув щасливий квиток і залишився в УПЛ, а Десну і Маріуполь замінили Металіст (клуб, відроджений зусиллями мільярдера Олександра Ярославського) і Кривбас, яким опікується влада і бізнес Кривого Рогу – рідного міста Володимира Зеленського.
Але ухвалити рішення грати і реально відновити чемпіонат у країні, що воює, – різні речі.
Під удари армії рф потрапив домашній стадіон Десни в Чернігові, від вибухової хвилі дісталося Металісту в Харкові, кілька розривів було на стадіонах поблизу Києва – у Гостомелі та Бородянці. Росіяни розбомбили футбольний манеж у Маріуполі, у Бахмуті та Волновасі знищено всі спортивні споруди... І це не повний список.
Влада дозволила відновити футбол без глядачів на 10 стадіонах в умовно безпечних регіонах: Києві та області, Львові та на Закарпатті, запровадила протокол безпеки для проведення матчів.
Усі причетні до проведення чемпіонату звільнені від військової служби. Матчі проводять на стадіонах, у межах 500 метрів від яких є бомбосховище. На гру допускають не більше 280 осіб. Під час повітряної тривоги матч зупиняють, усі вирушають в укриття. Якщо тривалість тривоги перевищує 60 хвилин, матч дограють в інший день. Якщо менше, футболісти отримують до 10 хвилин для розминки і продовжують гру.
ФУТБОЛ ПІД ЧАС ВІЙНИ: МЕНШЕ ЛЕГІОНЕРІВ І БІЛЬШЕ ШАНСІВ ДЛЯ МОЛОДІ
Цього літа іноземці вдруге після 2014 року масово покинули УПЛ. Виїхали не тільки легіонери, а й українці, які на початок війни були на зборах за кордоном. Кому пощастило – влаштувався в Європі, але були й варіанти з екзотичними в плані футболу країнами Азії, Канадою, Індією. Хтось замість футболу зайнявся торгівлею криптовалютами.
Скептики пророкують крах футболу в Україні, оптимісти вважають війну певним шансом і пророкують розквіт дитячо-юнацького футболу.
Правда десь посередині, вважає головний тренер Колоса Ярослав Вишняк. В Україні після 2014 року з'явилися клуби, які вміють працювати з молоддю. Багато молодих гравців стали основними в клубах УПЛ або виїхали за кордон. Як приклад – контракт 18-річного Єгора Ярмолюка з клубом Англійської прем'єр-ліги Брентфордом».
«З України багато хто виїхав, але подивіться, які тренери залишилися: Юрій Вернидуб, Роман Григорчук, Мірча Луческу, Ігор Йовічевич, Віктор Скрипник. Вони вміють працювати з молоддю, тому скоро з'являться нові гравці, якими ми будемо пишатися», – вважає Вишняк.
Він тренер клубу-середняка Прем'єр-ліги з села Ковалівка під Києвом. Експерти пророкують, що матчі його Колоса та ще 7-8 клубів стануть визначальними для інтересу українців до футбола під час війни. Його якість може впасти, тому на перший план вийдуть не вартість і клас футболістів, а рішення тренерів і менеджменту.
«В Україні суттєво зменшилися зарплати, збільшився попит на якісних футболістів-українців, а найбільш далекоглядні менеджери розуміють, що навіть під час війни можна вирощувати гравців для продажу після війни», – вважає футбольний коментатор Віктор Вацко.