— Твій виклик був очікуваний, але саме перед Італією це було несподівано?
— Я скажу чесно — дуже несподівано. Я тільки думав про те, щоб працювати на тренуваннях, робити усе можливе та неможливе, аби потрапити сюди,. Був дуже-дуже щасливий, коли отримав повідомлення.
— Напевно дізнався про це у клубі…
— Ні-ні, ввечері людина зі збірної написала мені, запитала про папорт і я зрозумів — щось там є (сміється).
— Наскільки це важливо тебе?
— Скажу чесно, як для кожного — це дуже важливо для мене. Починаючи з шести років — це була моя мрія. Тоді я вже почав кар’єру в Шахтарі і мріяв, думав про це кожен день, кожен тиждень.
— Тоді у 6 років ти хотів бути як хто?
— Я пам’ятаю, що мій кумир був Даріо Срна та Карлос Пуйоль, тому що я грав крайнього захисника та інколи правого. Хочу сказати, що завжди виводив Даріо як капітана, тому що в Ю8 я також був капітаном і щоматчу виводив його за руку. Для мене це був кумир номер один. Він мені одного разу подарував капітанську пов’язку, був дуже щасливий.