В середу український легіонер «Емполі» Віктор Коваленко дав інтерв'ю Gazzetta Dello Sport, в якому розповів про свою родину та її долю під час війни, а також торкнувся своєї гри за нинішню команду.
«Моя родина зараз розкидана по різних країнах. Батько, якого звати так само, як мене, зі мною в Італії. Мати Людмила в Херсоні. Мій брат Дмитро перебрався до Німеччини і знайшов там роботу. Моя дівчина Анастасія зазвичай тут в Емполі, але зараз вона повернулася до Києва до своєї родини на кілька днів. Їхала 30 годин автобусом з Флоренції. Є такий щотижня. Хоча я вже не турбуюся, ситуація у Києві під контролем».
«Ввечері під час вечері ми телефонуємо мамі. Вона одна в Херсоні і не хоче покидати дім. Їй було б нелегко жити в іншому місці, адже вона розмовляє лише українською. Вона розповідає, як пройшов день і іноді каже: «Сьогодні ракети прилітали». Начебто це нормально. Бомбардування досі щодня, просто ми говоримо про це все менше і менше».
«У війни багато трагічних наслідків. Один з них - згодом ти звикаєш до цього, вважаєш це частиною свого дня, вчишся жити з цим».
«Я намагаюся не думати про війну під час гри».
На нагадування журналіста про розповідь про батька, який купив півтора роки тому рушницю, Коваленко відповів: «На щастя, вона не знадобилася. Він би ніколи не захотів стріляти, але якби був змушений... В перші місяці війни моя родина не могла рухатися. Телефонні розмови були дуже короткими. Я не міг спати. Боявся, що раптом надійдуть жахливі новини. Це був жахливий час».
«Потім мої батьки приїхали до мене до Спеції і звідти поїхали до Грузії, де залишалися рік. І наприкінці літа батько приїхав до Емполі, а мати повернулася до Херсона. Я сумую за нею, боюся за неї. Я знаю, що вона рада бути в Херсоні. Тільки там вона по-справжньому почувається вдома. І є друзі, які допомагають їй. Але в темряві вона залишається одна».
«Я не був в Україні три роки і дуже сумую за домівкою. Мені пощастило: професійні футболісти приносять престиж країні і не мобілізуються до армії. Але непрофесіонали мобілізуються».
На запитання про почуття стосовно російських футболістів Віктор відповів: «Не знаю, як відреагую, якщо гратиму проти росіянина. Це не їхня провина, але мені шкода, що вони не використовують соціальні медіа та їхню популярність для антивоєнних закликів».
Також Коваленко поговорив про футбол. Зокрема, переможний гол у ворота «Наполі» у попередньому турі Серії А: «Це найкращий гол у моїй кар'єрі. Але навіть якби не був таким, я все одно взяв би його: вирішальний, проти «Стадіо Марадона», проти чемпіонів Італії».
«З новим головним тренером Ауреліо Андреаццолі я почуваюся добре. Ми граємо трохи як мій «Шахтар». Сподіваюся максимально підвищити свій рівень і заслужити виклик до національної збірної. Представляти Україну для мене дуже цінно. І після нічиєї з Італією ми сподіваємося вийти на Євро через плей-офф».