Двадцять років у футболі, як і в повсякденному житті, - це дуже пристойний термін для того, аби зробити висновки про успішність того чи іншого процесу. У цей період, як правило, вміщується ціла кар'єра для більшості гравців, які не є суперветеранами, а тому серед тих, кого два десятиліття тому було прийнято вважати юніорами, наразі вже практично не залишилося діючих футболістів.
Сьогодні в рамках рубрики «Пан або пропав» на Sport.ua ми пропонуємо вам згадати, хто двадцять років тому, у сезоні-2003/04, входив до десятки найдорожчих тінейджерів світового футболу, а також проаналізувати, як склалися кар'єри цих гравців, та дати оцінку тому, чи виправдали вони очікування, або беззаперечно провалилися...
10. Яніс Зіку
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 2,5 млн євро
Клубна кар'єра: «Динамо» Бухарест, «Кимпіна», «Фарул», «Інтер», «Парма», «Рапід» Бухарест, «Політехніка» Тімішоара, ЦСКА Софія, «Пхохан Стілерс», «Канвон», «Петролул», «Тиргу-Муреш»
Кар'єра у збірній: Румунія (12 матчів, 1 гол)
Пан або пропав? Пропав
У січні 2004 року міланський «Інтер» заплатив бухарестському «Динамо» 2,5 мільйони євро за трансфер 19-річного на той момент атакувального хавбека Яніса Зіку, який вважався досить перспективним. Майже одразу ж «нерадзуррі» відправили талановитого румуна в оренду до «Парми», що стало частиною домовленості між клубами щодо трансферу в Мілан бразильського форварда Адріано.
В «Інтер» Зіку повернувся влітку 2004 року, але за першу команду міланського клубу так і не провів жодного матчу. У січні 2005-го міланці відпустили Яніса в оренду до бухарестського «Динамо», потім на таких же правах відпускали до «Рапіда», поки влітку 2007 року Зіку на правах вільного агента не пішов остаточно до «Динамо» Бухарест.
Подальша кар'єра Зіку проходила в основному у рідній Румунії, хоча хавбек встиг пограти в Болгарії та Південній Кореї. Зірок з неба не хапав, хоча у сезоні-2010/11 забив 18 м'ячів та став найкращим бомбардиром чемпіонату Румунії у лавах «Політехніки» з Тімішоари. За національну збірну Румунії провів 12 матчів, у яких відзначився 1 забитим м'ячем.
Кар'єру футболіста Зіку завершив на початку 2017 року. Наразі 40-річний Яніс є головним тренером бухарестської команди «Металоглобус», яка виступає у румунській Лізі 2.
9. Маурісіо Пінілья
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 2,8 млн євро
Клубна кар'єра: «Універсідад де Чилі», «Інтер», «К'єво», «Сельта», «Спортінг» Лісабон, «Расінг» Сантандер, «Хартс», «Васко да Гама», «Аполлон» Лімасол, «Гроссето», «Палермо», «Кальярі», «Дженоа», «Аталанта», «Кокімбо Унідо»
Кар'єра у збірній: Чилі (45 матчів, 8 голів)
Пан або пропав? Швидше, пропав
Як і Яніс Зіку, Маурісіо Пінілья не провів жодного матчу за головну команду «Інтера» - клубу, який повірив у талант нападника влітку 2003 року й заплатив за його трансфер 2,8 мільйона євро. Втім, у міланському клубі, вочевидь, із самого початку не мали надто великих планів на чилійця, бо на той момент позиція центрфорварда у першій команді була просто перенасичена гравцями: Ернан Креспо, Крістіан В'єрі, Обафемі Мартінс, Хуліо Рікардо Крус, Нікола Вентола, Адріано, Альваро Рекоба. Кого з цих футболістів об'єктивно та з ходу міг би випхнути юний Пінілья – незрозуміло…
Вже влітку 2004 року «Інтер» за 1,5 мільйона євро позбувся Пінільї, продавши чилійця до лісабонського «Спортінга». Згодом нападник змінив ще безліч клубних команд, і в принципі практично скрізь показував себе досить корисним виконавцем. Наприклад, у скромному італійському «Гроссето» Маурісіо відзначився 24 голами у 24 матчах в рамках Серії В, завдяки чому цей клуб пристойно заробив на трансфері чилійця, продавши його усього через рік після підписання вільним агентом за 5,1 мільйонів євро в «Палермо».
Пощастило Пінільї пограти і в «Аталанті», однак у той період, коли ця команда була одним з аутсайдерів Серії А. З приходом на тренерський місток бергамасків Джан П'єро Гасперіні, Маурісіо практично перестав з'являтися на полі, і незабаром був проданий у «Дженоа». В результаті на клубному рівні Пінілья так і не обзавівся трофеями.
А ось на міжнародному рівні Пінільї пощастило трохи більше. Він досить регулярно викликався до збірної Чилі, за яку провів 45 поєдинків та забив 8 м'ячів. З цією командою Маурісіо двічі ставав тріумфатором Кубка Америки (у 2015 та 2016 роках), але в обох випадках відіграв лише епізодичні ролі безпосередньо на самих турнірах. Саме тому, якщо керуватися необхідністю жорстких оцінок – пан або пропав, – скоріше, кар'єру Пінільї можна визнати невдалою, як мінімум, виходячи із тих авансів, які видавалися йому вже у досить далекому 2003-му.
До речі, з кар'єрою професійного футболіста Пінілья попрощався у лютому 2021 року, нині йому 39 років, і про нього дуже мало відомостей після виходу на пенсію.
7-8. Сеск Фабрегас
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 3,2 млн євро
Клубна кар'єра: «Арсенал», «Барселона», «Челсі», «Монако», «Комо»
Кар'єра у збірній: Іспанія (110 матчів, 15 голів)
Пан або пропав? Пан
Трансфер 16-річного Сеска Фабрегаса з кантери «Барселони» до лондонського «Арсеналу» за 3,2 мільйони євро влітку 2003 року став однією з головних несподіванок того вікна переходів. Тодішній наставник «канонірів» Арсен Венгер зумів переконати юного іспанця, що у його команді той значно раніше зможе увірватися до основного складу та стати важливим виконавцем, і це відіграло ключову роль у трансфері та бажанні Фабрегаса змінити Іспанію на Англію.
В «Арсеналі» Сеск зрештою провів 8 років, за які зіграв 303 матчі у рамках всіх турнірів (57 голів, 95 асистів). Іспанець був одним із мозкових центрів тієї лондонської команди, з якою, на жаль, зумів виграти вкрай мало трофеїв: лишень два Суперкубки та один Кубок Англії.
У серпні 2011 року Фабрегас за 34 мільйони євро повернувся до «Барселони», де зумів стати чемпіоном Іспанії, клубним чемпіоном світу, а також виграти кілька менш значущих трофеїв. Після трьох років, проведених у стані «блаугранас», Сеск таки побажав повернутися на Туманний Альбіон, подавшись за 34 мільйони євро у «Челсі». Там хавбеку нарешті пощастило стати чемпіоном Англії, причому двічі, а ще виграти Лігу Європи за підсумками сезону-2018/19.
Наприкінці кар'єри Фабрегас встиг пограти ще й у Франції («Монако»), а також в Італії («Комо»), а бутси на цвях повісив влітку цього року.
У лавах збірної Іспанії Сеску пощастило також вибудувати видатну кар'єру, провівши дуже велику кількість матчів, а головне – стати чемпіоном світу у 2010 році та двічі (у 2008 та 2012 роках) ставати чемпіоном Європи.
Після завершення кар'єри футболіста Сеск вирішив залишитися у футболі. Влітку цього року іспанець очолив «Комо» U-19, проте вже по ходу сезону ситуація кардинально змінилася, й із середини листопада 36-річний Фабрегас виконує обов'язки головного тренера першої команди цього італійського клубу.
7-8. Еммануель Адебайор
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 3,2 млн євро
Клубна кар'єра: «Мец», «Монако», «Арсенал», «Манчестер Сіті», «Реал», «Тоттенхем», «Крістал Пелас», «Істанбул Башакшехір», «Кайсеріспор», «Олімпія» Асунсьйон, «Семассі»
Кар'єра у збірній: Того (87 матчів, 32 голи)
Пан або пропав? Швидше, пан
За 19-річного форварда «Меца» Еммануеля Адебайора «Монако» у серпні 2003-го заплатив трохи більше 3 мільйонів євро, і абсолютно не помилився з цим трансфером. Вже за два із половиною роки монегаски перепродали тоголезця до «Арсеналу» за 10 мільйонів євро, а «каноніри» ще через три із половиною сезони зробили чудовий бізнес, коли відправили африканця до «Манчестер Сіті» в обмін на 29 мільйонів євро.
У другій половині сезону-2010/11 Адебайору на правах оренди навіть пощастило пограти за «Реал», з яким він виграв єдиний трофей у своїй кар'єрі – Кубок Іспанії. Потім «Манчестер Сіті» вдалося прилаштувати Еммануеля, який перестав влаштовувати тренерський штаб «городян», у «Тоттенхем», де невтомний тоголезець відіграв 113 матчів (42 голи, 20 асистів).
У 2015-му Адебайор, якому на той момент виповнився вже 31 рік, залишив стан «шпор», і якийсь час просидів без клубу. Притулок йому надав «Крістал Пелас», після чого в кар'єрі африканця настав очевидний спад, викликаний об'єктивними причинами. Форвард банально поїхав заробляти туди, де йому готові були платити гарні гроші – спочатку до Туреччини, а потім навіть до Парагваю. Втім, останнім клубом у професійній кар'єрі Адебайора став «Семассі», який представляє його рідну країну Того. В березні цього року Еммануель офіційно оголосив про вихід на пенсію.
В аспекті кар'єри Адебайора варто також виділяти його виступи за збірну Того. Із цією командою Еммануель в 2006 році вперше (для «яструбів» цей мундіаль так поки і залишається єдиним в історії) зіграв у фінальній частині чемпіонату світу. Крім того, у 2008-му Адебайора визнавали Африканським футболістом року, коли він зумів випередити у відповідному опитуванні єгиптянина Мохаммеда Абутріка та ганця Майкла Ессьєна.
Наразі 39-річний Адебайор залишається поза активною діяльністю, що стосується футболу. Втім, його ім'я часом можна зустріти у ЗМІ – зокрема, африканця дуже вдало зуміли використати у своїх інтересах російські пропагандисти, яким Еммануель заявив, що бачить можливість для «зеніта» у найближчому майбутньому стати переможцем Ліги чемпіонів. Смішно, звісно. Втім, тільки для тих, хто зберігає здатність мислити критично, а це явно не про населення країни 404.
6. Коллінс Джон
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 3,5 млн євро
Клубна кар'єра: «Твенте», «Фулхем», «Лестер», «Уотфорд», НЕК Неймеген, «Руселаре», «Чикаго Файр», «Габала», «Падіде», «Барнет», «Пяст» Глівіце, «Піттсбург Ріверхаундс»
Кар'єра у збірній: Нідерланди (2 матчі)
Пан або пропав? Пропав
Коллінсу Джону вдалося дуже яскраво стартувати у «Твенте», де форвард за півтора роки виступів відзначився 12 забитими м'ячами у 36 матчах. Це справило враження на скаутів «Фулхема», і у січні 2004 року «дачники» заплатили за нідерландського тінейджера 3,5 мільйони євро – досить непогані на ті часи гроші.
На жаль, трансфер у «Фулхем» став, по суті, найяскравішою сторінкою у кар'єрі Джона. Форвард відпрацював повністю 5-річний контракт із лондонцями, за яких зіграв 108 матчів у всіх турнірах (23 голи, 2 асисти). Проте в останні два роки дії трудової угоди з форвардом «дачники» вважали за краще відправляти Джона грати в оренду у інші колективи, поки не позбулися його остаточно – влітку 2009-го Джон пішов вільним агентом у «Руселаре».
Після «Фулхема» Коллінс не зумів заграти ніде. У якихось командах в нього не складалися стосунки із колективом, тренерським штабом чи керівництвом, в інших – він ніяк не міг набрати пристойних фізичних кондицій, через що просиджував штани в резерві або на лаві запасних. Як би там не було, а після «Фулхема» та «Твенте» командою, за яку Джон провів найбільшу кількість матчів у кар'єрі, є «Чикаго Файр», причому із дуже скромним показником – 19…
Кар'єру футболіста Коллінс Джон завершив влітку 2014 року у США в лавах «Піттсбург Ріверхаундс». З того часу про нього майже нічого не чути. Повідомлялося лише, що у сезоні-2016/17 Джон взявся тренувати юнацьку команду маловідомого нідерландського «Буйтенбойс», а за кілька років навіть спробував відновити кар'єру у першій команді цього клубу, але – безуспішно. Влітку 2022-го Джон остаточно вгамувався й у свої 38 вже не висловлює жодного бажання напружуватися та щось комусь доводити на зеленому газоні.
5. Філіпп Сендерос
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 3,55 млн євро
Клубна кар'єра: «Серветт», «Арсенал», «Мілан», «Евертон», «Фулхем», «Валенсія», «Астон Вілла», «Грассхоппер», «Рейнджерс», «Х'юстон Динамо», «К'яссо»
Кар'єра у збірній: Швейцарія (57 матчів, 5 голів)
Пан або пропав? Швидше, пропав
Філіпп Сендерос розпочинав кар'єру у «Серветті», звідки влітку 2003 року, будучи 18-річним тінейджером, й перебрався до «Арсеналу» за 3,55 мільйони євро. Тоді швейцарця вважали неймовірно талановитим, і «канонірам», як зауважували експерти на той час, пощастило оформити перехід цього виконавця за вельми осудну суму.
В «Арсеналі» Сендерос провів 5 років, за які відіграв у першій команді 117 матчів (4 голи), але виграв лишень Кубок та Суперкубок Англії, хоча у 2006-му опинився у заявці на фінальний матч Ліги чемпіонів проти «Барселони», в якому «каноніри» програли із рахунком 1:2, а швейцарець так і просидів усю гру на лаві запасних.
Влітку 2008 року Сендерос вирішив вдатися до суттєвих кар'єрних змін, пішовши вільним агентом у «Мілан». На жаль, але нічого хорошого таке рішення Філіппу не принесло. В Італії захиснику почали докучати пошкодження, через які швейцарець так і не зумів стати важливим футболістом для «россонері». Травми неабияк зіпсували й подальші спроби Сендероса вибудувати пристойну кар'єру – нехай захиснику і вдавалося підписувати контракти із досить відомими клубами з європейських топ-чемпіонатів, але ніде він так і не ставав ключовою фігурою.
У 2017-му Сендерос відбув за океан, щоб спробувати сили в МЛС у лавах «Х'юстон Динамо», а через півтора роки знову виявився незатребуваним. Остання обставина спонукала Філіппа повернутися на батьківщину, де він у лавах «К'яссо» на початку 2020 року, коли йому було 34, й оголосив про завершення активних виступів.
Безумовно, якби не часті проблеми зі здоров'ям, Сендерос міг би замахнутися на значно більше у футболі, адже для цього він мав відповідний потенціал. Нині 38-річний Філіпп поки що перебуває у творчій відпустці. Майже одразу після завершення кар'єри гравця Сендерос отримав пост спортивного директора «Серветта», який залишив у лютому нинішнього року.
4. Чіпріан Маріка
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 5 млн євро
Клубна кар'єра: «Динамо» Бухарест, «Шахтар», «Штутгарт», «Шальке», «Хетафе», «Коньяспор», «Стяуа»
Кар'єра у збірній: Румунія (72 матчі, 25 голів)
Пан або пропав? Швидше, пропав
У бухарестському «Динамо» Чіпріана Маріку вважали винятковим талантом, а тому недивно, що форвард дуже швидко опинився «на олівці» у багатьох солідних європейських клубів. Трансферну боротьбу за Чіпріана взимку 2004 року виграв «Шахтар», якому за право підписати тінейджера довелося заплатити 5 мільйонів євро.
У стані «гірників» Маріка двічі ставав чемпіоном України, вигравав Кубок та Суперкубок країни, а також брав участь у поєдинках групового раунду Ліги чемпіонів. У Донецьку румуну вдалося досить непогано проявити себе (118 матчів, 26 голів та 7 асистів), завдяки чому вже влітку 2007 року Чіпріан перейшов до «Штутгарта», причому за рекордні на той момент для цього німецького клубу гроші – 7 мільйонів євро.
Власне, трансфер до «Штутгарта» й став піком кар'єри для Маріки. У німецькій Бундеслізі справи в румуна пішли зовсім не так, як очікувалося. Стати суперзіркою у «Штутгарті» Чіпріан так і не зумів, й згодом перетворився на футболіста середнього рівня. Сам Маріка проблему адаптації до Німеччини згодом пояснював тим, що проти нього грали дуже жорстко, причому не лише суперники, а й навіть партнери під час тренувального процесу.
Зі «Штутгарту» влітку 2011 року Маріка пішов у «Шальке», а звідти через два сезони – в іспанський «Хетафе». Все це вже виглядало просто спробами продовжити своє перебування у футболі на високому рівні, але обдурити долю в Чіпріана все ж таки не вийшло. У 2014-му він відбув грати у турецький «Коньяспор», потім ненадовго повернувся на батьківщину, аби спробувати допомогти «Стяуа», але влітку 2016-го оголосив про завершення кар'єри. На момент цього рішення Маріці був лише 31 рік і ключовою мотивацією для такого вчинку стали проблеми зі здоров'ям.
Після завершення активних виступів Маріка дав зрозуміти, що не готовий ставати тренером, але хоче спробувати сили у ролі функціонера. В 2018 році Чіпріан став співвласником клубу «Фарул», й наразі 38-річний екс-форвард має у своєму розпорядженні 10% акцій «біло-синіх».
3. Рікарду Куарежма
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 6,35 млн євро
Клубна кар'єра: «Спортінг» Лісабон, «Барселона», «Порту», «Інтер», «Челсі», «Бешикташ», «Аль-Ахлі» Дубай, «Касимпаша», «Віторія» Гімарайнш
Кар'єра у збірній: Португалія (80 матчів, 10 голів)
Пан або пропав? Швидше, пропав
Влітку 2003 року лісабонський «Спортінг» за 6,35 мільйонів євро продав свого 19-річного вінгера Рікарду Куарежму до «Барселони», де на португальця покладали певні сподівання, виправдати які футболіст так і не зміг. Вже за рік Куарежму продали назад до Португалії, де 6 мільйонів євро за нього погодився заплатити «Порту».
У стані «драконів» Рікарду знову зумів проявити себе з найкращого боку, завдяки чому влітку 2008 року відбувся його трансфер до «Інтера» за 24,6 мільйони євро. Стати ключовим футболістом для «нерадзуррі» Куарежма, що раніше вже траплялося із ним у «Барселоні», також не зміг. Незважаючи на те, що перебування в «Інтері» дозволило португальцю виграти Лігу чемпіонів, а також два чемпіонати Італії, особливої заслуги самого Рікарду в цих титулах не було.
Другу половину сезону-2008/09 Куарежма провів у оренді в «Челсі», але в третьому топ-клубі у своїй кар'єрі також провалився, провівши за «синіх» тільки 5 матчів. У 2010 році Рікарду пішов до «Бешикташа», де йому вдалося повернутися на високий рівень результативності та ефективності. Після цього португалець більше ніколи не переходив у гранди, задовольняючись виступами на середньому за європейськими мірками рівні. Справжньої зірки світового футболу, яку з нього ліпили деякі оглядачі та експерти, коли Рікарду був ще тінейджером, із Куарежми, незважаючи на справді колосальний потенціал, так і не вийшло.
Влітку минулого року Рікарду Куарежма залишив португальську «Віторію» з Гімарайншу, після чого тривалий час перебував у пошуках нових цікавих варіантів. Не знайшовши таких, влітку 2023-го португалець оголосив про завершення кар'єри – у 39 років.
2. Глен Джонсон
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 8,3 млн євро
Клубна кар'єра: «Вест Хем», «Міллуолл», «Челсі», «Портсмут», «Ліверпуль», «Сток Сіті»
Кар'єра у збірній: Англія (54 матчі, 1 гол)
Пан або пропав? Швидше, пан
За підсумками сезону-2002/03 «Вест Хем» вилетів з англійської Прем'єр-ліги, внаслідок чого талановитому вихованцю цього клубу Глену Джонсону довелося підшукувати для себе нове місце роботи, оскільки він прагнув продовжувати виступи на топ-рівні. На горизонті виник вигідний варіант із «Челсі», який погодився заплатити за правого фулбека, здатного також зіграти в центрі або зліва в обороні, трохи більше ніж 8 мільйонів євро.
У «Челсі» Джонсон за три роки провів 71 матч, конкуруючи спочатку з нідерландцем Маріо Мельхіотом, а потім – із португальцем Паулу Феррейрою, котрого привів із собою в стан «синіх» Жозе Моуріньо. Зумівши стати чемпіоном АПЛ-2004/05, Джонсон у серпні 2007 року за 5,5 мільйонів євро був проданий до «Портсмута», але всього через два роки виступів там зумів повернутися у топовий клуб – «Ліверпуль», який заплатив за його трансфер 20,5 мільйонів євро.
За «Ліверпуль» Джонсон відіграв шість сезонів та рівно 200 матчів у всіх турнірах (9 голів, 17 асистів). Був важливою фігурою для «червоних» за Рафаеля Бенітеса, Роя Ходжсона, Кенні Далгліша та Брендана Роджерса. Втім, це були не найкращі часи для «Ліверпуля» з огляду на здатність вигравати трофеї, а тому Глен виграв із мерсисайдцями лише один Кубок англійської ліги.
У 2015 році, напередодні свого 31-річчя, Джонсон залишив «Ліверпуль» та пішов до «Сток Сіті», де провів ще три сезони (64 матчі), перш ніж завершити кар'єру футболіста. З того часу екс-захисник активно виступає в ролі експерта в британській пресі, висловлюючи свою думку щодо різних питань. Нещодавно, зокрема, 39-річний Джонсон пояснював, чому українець Михайло Мудрик не може собі дозволити розслабитися в «Челсі», навіть після відносно вдалої, але швидкоплинної, серії виступів за «синіх».
1. Кріштіану Роналду
Сума трансферу в сезоні-2003/04: 19 млн євро
Клубна кар'єра: «Спортінг» Лісабон, «Манчестер Юнайтед», «Реал», «Ювентус», «Аль-Наср»
Кар'єра у збірній: Португалія (203 матчі, 127 голів)
Пан або пропав? Пан
У серпні 2003 року тодішній головний тренер «Манчестер Юнайтед» Алекс Фергюсон здійснив однозначно один із найкращих своїх трансферів у наставницькій кар'єрі, коли за 19 мільйонів євро зі «Спортінга» підписав 18-річного вундеркінда Кріштіану Роналду. Талановитому молодику судилося вирости в одного з найкращих футболістів за всю історію гри, стати п'ятиразовим володарем «Золотого м'яча», чемпіоном Європи, п'ятиразовим тріумфатором Ліги чемпіонів, триразовим чемпіоном Англії, дворазовим чемпіоном Іспанії, дворазовим чемпіоном Італії, а також автором величезної кількості різноманітних рекордів та досягнень.
У «Манчестер Юнайтед» Кріштіану Роналду провів шість років, після чого був проданий в «Реал» за 94 мільйони євро, ставши володарем світового трансферного рекорду, який тримався чотири роки, до моменту переїзду у стан «бланкос» із «Тоттенхема» валлійця Гарета Бейла за 101 мільйон євро.
38-річний Кріштіану Роналду продовжує активні виступи й у наші дні. Наразі португалець має контракт із саудівським «Аль-Насром», куди відбув грати наприкінці минулого року, після загалом невдалого повернення до «Манчестер Юнайтед». Контракт Роналду з азіатським клубом розрахований до літа 2025 року, і поки що невідомо, які межі в ігровому плані встановлює для себе зірковий португалець.
Нещодавно, зокрема, у пресі з'явилася інформація про те, що Кріштіану Роналду хоче взяти участь у фінальній частині ЧС-2026, яка відбудеться на полях США, Канади та Мексики, причому представлятиме там саме «Аль-Наср», для чого португалець та саудити вже розпочали попередні консультації щодо пролонгації співробітництва.