До кінця тижня Андрій Шевченко може стати єдиним і безальтернативним кандидатом на вибори президента УАФ. Це станеться у разі, якщо його висунуть 19 і більше колективних членів. До цього все і йде, цифра поволі наближається до відмітки 19. Хоча дивною виглядає вся ця історія, коли сам легендарний в минулому футболіст та тренер поки і словом не обмовився про свої наміри балотуватись. Не поспілкувався з жодною регіональною асоціацією, не представив свою виборчу програму. А усі один за одним його висувають. Аби не вийшло як в тій приказці, що Шеву оженять на УАФ без його ж згоди. А просто по команді.
Зараз вже дехто починає розігрувати свою карту. З альтернативним нібито кандидатом. Ще близько місяця тому до мене доносились чутки про амбіції Олега Лужного. І минулого тижня він невипадково вийшов у публічну площину з різкими та рішучими заявами про час змін в українському футболі. А перед цим вперше за довгий час зʼявився на футбольній тусовці, у Леверкузені на матчі національної збірної. Логічним здавалось би, якби він йшов не як конкурент, а в одній команді з Шевченком. Андрієм Шевченком. Поки ж Лужний може стати своєрідною ігровою картою в рукаві однієї з асоціації, яка досі ще не висунула Шевченка. Андрія Шевченка. Але чи стане ця карта козирною - питання. І чи вистачить заяв постійних колективних членів, аби висунути легендарного капітана Лужного в кандидати - ще одне, не менш цікаве питання.
Вацко: «Андрій Шевченко більше не хоче бути президентом УАФ»