Колишній головний тренер «Шахтаря» та «Динамо» Мірча Луческу розповів, чим найбільше пишається у своїй кар'єрі та назвав фактор, який для нього у футболі бачиться важливішим за завойовані титули та трофеї.
«Для мене гравці завжди були друзями. У мене були надзвичайні стосунки з футболістами, абсолютно з усіма з них. Це наповнює моє життя всім, що їм вдалося досягти, і тим, що вони завжди пам'ятають час, проведений зі мною».
«Розумні хлопці одразу все розуміють. Зі мною вони вийшли на інший рівень. Я їм дуже допомагав у 18-19 років, коли хлопчики більш замкнуті, більш сором'язливі. У кожному з них є частка мене як духу, як дару. Найбільшим задоволенням залишається це все. Той факт, що ви змогли їх виховати та навчити бути людьми».
«Фернандіньо 37 років, і він досі грає. Він не хоче йти на пенсію. Він капітан команди «Атлетіко Паранаенсе» та грає на винятковому рівні. Але не лише він. Усі мої досі грають. Луїсу Адріано 37 років. Вілліану 36 років, і він чудово грає за «Фулхем». Дуглас Коста також. Тайсон – найкращий гравець ПАОКа у Развана [Луческу]. Вони мали шанс та талант, коли їм було 17-18 років, щоб зрозуміти, що таке професійний футбол».
«Для цього потрібний певний рівень підготовки. Школа допомогла мені, коледж допоміг мені, моя цікавість допомогла мені у всьому. Необхідність вивчення деяких іноземних мов, щоб жити із людьми. Я відчував, що абсолютно необхідно передати цей спосіб мислення, поведінки та розвитку своїм гравцям».
«Це означає особливий альтруїзм: коли ти віддаєш багато того, що маєш. Я більше пишаюся стосунками між мною та моїми гравцями, аніж завойованими титулами. Деяких дітей ми перетворили на людей, які дуже довго забезпечували себе та свої родини. Для мене найголовніше – бачити їх щасливими, коли я розмовляю із ними».
«Приємно бачити, що світ не забуває тебе за те, що ти зробив. Це і Туреччина, це і Італія... Де ви досягли успіху, світ це не забуває. Тим більше, що успіх, якого ви досягли, був для людей там», - заявив Луческу.