Починаючи з 2 січня з різних країн, включаючи й Україну, надходять гіркі звістки. На жаль, у другий день року пішли з життя колишній португальський футболіст Алберту Фешта та екс-гравець івано-франківського «Спартака» 60-70-х Богдан Горичок. Через дві доби перестало битися серце колишнього півзахисника, головного тренера харківського «Металіста» та тренера збірної України Леоніда Ткаченка, на наступний день - легендарного бразильского тренера Маріо Загалло, 7 січня відійшов у засвіти один з кращих футболістів в історії світового футболу німець Франц Беккенбауер, а позавчора – екс-футболіст дніпропетровського та різних збірних України «Дніпра» Богдан Шершун.
Як не прикро констатувати, але список сумних звісток першого місяця нинішнього року на цьому не завершивсь. В ніч на 9 січня не стало колишнього гравця полтавської «Ворскли» Вазгена Манасяна, який помер у Ташкенті. Йому було 65 років…
Вболівальники зі стажем добре пам’ятають цього футболіста по блискучим виступам у чемпіонаті СРСР у складі душанбинського «Паміру». Для цієї команди впродовж усіх 80-х та на початку 90-х років Манасян був визначною постаттю – такою, як Олег Блохін для київського «Динамо», Михайло Соколовський для «Шахтаря», Володимир Плоскина для «Чорноморця», Лев Броварський для «Карпат», Руслан Ротань для «Дніпра».
Невдовзі після розпаду СРСР головний тренер «Ворскли» Віктор Пожечевський вирішив підшукати для своєї команди футболіста, ім’я якого впродовж багатьох років греміло на теренах колишньої держави. Ним став Вазген Манасян, якому на той час було 34 роки. Незважаючи на вік, досвідчений ветеран неабияк допоміг «Ворсклі», провівши в ній три сезони – з 1992/93 до 1994/95. У складі полтавської команди він зіграв 70 матчів, в яких забив 19 м’ячів.
«Манасяна я запросив у Полтаву із Душанбе
, - пригадує Віктор Пожечевський. –Після телефонних переговорів з футболістом до столиці Таджикистану вирушив один із представників нашого клубу, який і привіз його в Україну. Манасяну ми тоді пообіцяли гарні умови – зокрема, квартиру. А щодо зарплати, то вже й не пригадаю – можливо, вона була із покращених. Вазген приїхав і дійсно допоміг «Ворсклі». Він був провідним гравцем команди, діяв на позиції «під нападаючими». Хоча Манасян не відносився до категорії швидкісних футболістів, та й гравцем таранного типу його не назвеш, він все ж мав ігрові плюси. Його відзначала футбольна хитрість, вміння відмінно володіти м’ячем та віддати дотепний перший пас. Та й забивати вмів. У «Ворсклі» Вазген Манасян користувався високим авторитетом, його всі поважали. Син Арсен до цих пір у Полтаві, грає у чемпіонаті області
».По завершенні кар’єри гравця Вазген Манасян займався тренерською діяльністю. У минулому десятиріччі він працював у столиці Узбекистану, де тренував тамтешній «Локомотив». Кілька років тому у нього було діагностовано онкологічну хворобу, яка і обірвала життя футбольного майстра.