«Нас тоді поселили в посольстві України, у нас була охорона. Це було ненормально для футбольного матчу. Це не був чисто футбольний поєдинок, це був політичний матч. Таке трапилось вперше в моїй кар’єрі.
Коли ми їхали на матч, в наш автобус летіли пляшки від росіян, були різні вигуки — не дуже хороші. Атмосфера була дуже напружена.
У збірної Росії була непогана команда, їх футболісти тоді вже грали в Європі, були досвідченими гравцями. З ними було непросто грати. Проти мене вони діяли персонально. Мені не давали простору, постійно нагнітали, били ззаду. Як тільки у мене був якийсь простір — мене одразу збивали. З початку матчу вже було зрозуміло, у що цей поєдинок може перерости.
Наш гол наприкінці матчу? Перед виконанням штрафного удару, Сабо мені казав, щоб я йшов у штрафну, але я вирішив для себе, що маю пробити. Це як раз був той матч, коли хтось має взяти відповідальність на себе. І я зробив це. Коли є такі шанси, ти розумієш, що всяке може трапитись у штрафній. Потрібно було бити у площину воріт — тоді завжди будуть шанси», — сказав Шевченко в етері Youtube-каналу «Телебачення Торонто».