У другій частині сезону «вовки» здобули тільки одне очко у трьох матчах при невиразній грі. Якщо додати результати листопада-грудня минулого року, то виходить зовсім невесела картина
Власник клубу Геннадій Буткевич не приховує своїх амбіцій. Президент Полісся не шкодує грошей на футбол. Клуб із Житомира активно працює на трансферному ринку, підтягує інфраструктуру і посилює менеджерську ланку.
Цього сезону Полісся вперше вийшло в УПЛ. Амбіції та фінансові можливості – це дуже добре, але потрібно також не втрачати зв'язок з реальністю. Клуб і результат вибудовуються дуже довго. Щоб досягнути чогось вагомого, потрібен час.Для першого сезону в еліті українського футболу результати Полісся – більш ніж гідні. Влітку команда суттєво змінила склад. Взимку зміни тільки продовжилися. Зрозуміло, що футболісти, які вигравали Першу лігу, у більшості своїй не підходять для боротьби за єврокубки. Потрібно від когось відмовлятися, запрошувати новачків.
Влітку Калітвінцев сформував колектив навколо досвідчених українських виконавців. Вони мають величезний стаж в УПЛ. Плюс – отримали чудову фінансову мотивацію. Дуже добре вписалися легіонери – Бені Макуана та Аріельсон. Африканець відразу став провідним гравцем атаки, тож визнаний одним із найкращих легіонерів чемпіонату.
З Калітвінцевим зіграв злий жарт вдалий осінній виступ команди. Полісся видряпалось дуже високо у турнірній таблиці. «Вовки» не програли лідерам українського футболу – Шахтарю, Зорі, Динамо (дві перемоги та нічия). На останніх хвилинах пропустили гол від СК Дніпро-1 на початку чемпіонату, але вибили «спортклубівців» із Кубка України та зіграли з ними у Житомирі внічию. Багато хто повірив, що Полісся реально зможе боротися за найвищі місця в УПЛ, конкурувати з нашими грандами.
Потрібно чітко розуміти, що осіння феєрія житомирян була не стільки силою команди, як скоріше проблемою конкурентів. Динамо, Шахтар, Зоря, СК Дніпро-1 по ходу сезону змінили тренерів. Кожна команда пережила кризу.
На боці Полісся була не тільки індивідуальна майстерність, але й фарт і суддівський фактор. Постійно так тривати не могло. Після кожного підйому чекає спад – потрібно до цього ставитися з розумінням. Сьогодні у Поліссі склад команди – на 4-8 місце. Вікові українці + легіонери, яким потрібен час на адаптацію. Будь-який тренер у нинішніх умовах навряд чи зміг би вичавити більше.
Тим паче, Полісся втратило свого лідера – Макуану – до кінця сезону. Залежність від цього футболіста – величезна. Бені давав швидкість та індивідуальну майстерність. Складається враження, що коли стало відомо про важкість травми Макуани, команда просіла ментально. Дуже дивно, що перед цим клуб відпустив інших вінгерів – Дмитра Шастала та Дениса Янакова. Проблема виникла не тільки з якістю, але й кількістю.
Що маємо зараз? Формується склад для боротьби за вищі позиції. На місце слабших гравців приходять вже кваліфіковані футболісти. Поліссю вдалося отримати гравця збірної України Богдана Михайліченка, який відразу посилив гру. Але в іншому – український ринок обмежений. Навіть маючи гроші, дуже важко запросити якісного виконавця з українським паспортом, адже вони всі вже мають клуби та контракти, тож за них доведеться переплачувати. Історія з інтересом до Піхальонка та Гуцуляка нічим хорошим не завершилася. Буткевичу виставили нереальні цінники. Платити за Піхальонка клаусулу в розмірі 6 млн євро – великий перебір.
Отже потрібно вчитися працювати із легіонерами. Я розумію, що Шахтар має ім'я у Європі, постійно грає в ЛЧ. Відповідно – є хороша репутація у Бразилії, тому навіть під час війни «гірники» можуть запрошувати талановитих бразильців. У Полісся інша історія – це молодий клуб, який тільки проходить своє становлення. Вони не грають у єврокубках. Запросити легіонера в таку команду, у Житомир, під час війни – дуже і дуже непросто. Це далеко, незрозуміло та небезпечно. Не кожен іноземець погодиться на такий трансфер. А тим, які згідні, доведеться виписувати дуже хороші умови.
Легіонери – складний народ. Сьогодні їм усе подобається, а завтра вони хочуть додому, бо сумують за рідними чи бояться війни. Аріельсон чудово виглядав, але проблеми особистого характеру чи брак взаємодії з тренером не дозволили затриматися у Житомирі. Клубу потрібно ризикувати, працюючи із норовливими футболістами.
Взимку прийшли Таллес Коста і Яссін Фортюн. Дуже важко щось предметне говорити про них, їм потрібен час на адаптацію. Той же Коста грав у зовсім інший футбол на полях Бразилії. Клуб із розумінням та терпінням має до цього ставитися. Не завжди так буває, як у випадку Макуани. Упродовж зими житомиряни шукали нападника, але процес підписання затягнувся до середини березня...
Клубу потрібно крок за кроком викристалізовувати склад. В особі Дениса Бойка знайшли кваліфікованого воротаря. Восени чудово виглядала пара центральних захисників Чоботенко – Шабанов. Відразу став своїм Тейлор. Вищезгаданий Михайліченко показав хороший рівень. Великий прогрес в опорника Бориса Крушинського. З ходу заграв Макуана. А по інших позиціях потрібно працювати. Поліссю належить створити фундамент, щоб через 2-3 роки боротися за найвищі місця.
Як бачимо, проблеми Полісся не в тренері. Точніше – не тільки у тренері. На долю Калітвінцева випав найважчий період становлення клубу, коли потрібно дуже швидко змінюватися. Відмовлятися від того, що раніше приносило успіх, заради невідомого нового. Дуже шкода, що у власника Полісся не вистачило трохи терпіння.
Тренера можна змінювати, коли є кандидатура сильнішого спеціаліста. Калітвінцева звільнили, а його місце у статусі в.о. зайняв Сергій Шищенко. Він працював з командою на рівні Першої ліги, був у U-19, останнім часом тренував Звягель у Другій лізі. Ніколи не мав помітних успіхів на тренерській лаві. Хіба можна сподіватися, що він виправить ситуацію чи щось зміниться на краще?
В Україні обмежений тренерський ресурс. Зараз немає вільного наставника, який би відразу був готовий очолити Полісся. Можна говорити про Кучера, Рябоконя, ще когось там. Але навряд чи це сильніші спеціалісти за Калітвінцева, які готові дати результат відразу. Можна почекати до літа, поки у Григорчука завершиться контракт із Чорноморцем. Крутий тренер-іноземець до України зараз не приїде. Якщо приїде, то за величезні гроші і серйозне кадрове посилення. Полісся комплектувалося під бачення футболу Калітвінцева. Навіщо було прощатися з Аріельсоном? Можливо, новий тренер знайшов би підхід до бразильця.
Зараз називають кандидатуру Патріка ван Леувена. Він працює із Вадимом Шаблієм, який бере активну участь у трансферній політиці Полісся. У Патріка щось виходило на рівні Маккабі Тель-Авів, Зорі, але у Шахтарі він провалився. Нідерландець грає у силовий, швидкий фланговий футбол. Навряд чи зараз він зможе витиснути зі складу Полісся щось більше. Потрібен час та переорієнтація трансферної політики під нового наставника.
Тренери не дуже люблять починати роботу посеред сезону. Готував і проводив трансферну політику один спеціаліст, а тут потрібно все перебудовувати під себе. Тож це – великі ризики для кожного керманича.