Гра в захисті
Йшов 2024 рік, а українські журналісти досі намагаються пояснити все на світі відсутністю Степаненка. Наче поєдинків в ЛЧ та гри проти Марселя недостатньо збагнути, що Тарас - все. Втрата мобільності та швидкості реакції дається взнаки все сильніше та сильніше. Якщо матч УПЛ дозволяє напівстатику, то колись дійсно топовий опорник ще тримає обличчя. Варто супернику чи власній ж команді додати темпу - Тарас вже поза грою.
В чому різниця з умовним Ярмоленком? В Андрія в рази вищий ігровий інтелект, що здатен частково компенсувати втрату мобільності через якісні пасові рішення. Решту по фізиці компенсує двожильний Тимчик. Степаненко не Пірло, Тоні чи Лука. Розкіш тримати в 2024 році в центрі поля гравця, якого самі ж тренери, що в клубі, що у збірній відсувають від мʼяча через страх помилок. Самі бачите на радарі, що навіть на рівні УПЛ Тарас має на 29% браку на власній половині більше за Бражка.
Чи досконалий станом на 29 березня 2024 року Володимир Бражко? Ні. Він саме здобуває необхідний досвід: робить помилки та виправляє їх. Негативний осінній період в Динамо було пропрацьовано, і навесні Володимир здійснив ще один крок вперед.
Якщо говорити про захист, то мобільність Бражка вже перекриває увесь колосальний досвід гри в позиції Степаненка на рівні УПЛ. Враховуючи кількість часу в Шахтаря та Динамо з мʼячем (та без), то порівняння репрезентативне. Полюбляють журналісти кліше, що досвід може маскувати фізичні недоліки. Ну, там правильний вибір позиції і бла-бла-бла. Перевіримо. Досвід та наче вже більш прокачаний навик вибору позиції з віком не надто допомагають Степаненку. Травми добивають останній запал. Він відбирає мʼяч в 71% спроб його пройти, Бражко в 67.8%. Різниця не критична, щоб віддавати перевагу досвіду. Обидва мають ідентичні відсотки виграних єдиноборств в захисті. Та й перехоплень у Володимира більше, то ж опиняється частіше на пасових лініях суперника за вікового партнера по збірній. Тарасові доводиться більше фолити, але до цього не звикати.
Якщо Ребров вирішить пресингувати, то Бражко однозначно краще готовий з цим завданням впоратися:
⁃ він в УПЛ вже захищається не нижче за Степаненка (+0.6 метри, та й загалом зʼявляється тренд, що в Шахтарі Степаненко захищається нижче середньої командної лінії)
⁃ Бражко агресивніший, якщо Тарас лише раз на 10 матчів повертає мʼяч впродовж 5 секунд після втрати за межами 40 метрової зони від власних воріт, то Бражко щонайменше двічі за три матчі
Більшість помилок Володимира за діда ставалася саме через невдало обраний момент висування на суперника. Це дійсно ознака відсутності певного розуміння процесу через вік. Тому Шовковський і змінив компаунд в центрі. В збірній організація гри не на нижчому рівні, тож дати конкретні орієнтири та алгоритми поводження є кому.
Якщо звести усе до одного речення, то те, що може дати Степаненко за рахунок досвіду більше не здатне перекривати втрату мобільності, яка є критично важливою у високоінтенсивному футболі рівня фінального турніру Євро.
Якщо описати коротко, то немає жодного статистичного підтвердження тези, що досвід Степаненка дозволяє йому тягатися з молодістю Бражка навіть на рівні УПЛ. Рухливішій Бражко частіше опиняється на пасових лініях суперника, грає в захисті вище та очікувано видає більші обсяги.
Тож навіть ще недосконалий Володимир за рахунок власної мобільності здатен перекривати відсутність бодай 10% того досвіду, що має за плечима Степаненко. Після ігор ПО аргументів в Тараса поменшало. Більше немає сенсу молитися на опорника Шахтаря, бо з кожним місяцем він втрачає все більше і більше. В той час, як Бражко навпаки - з кожним місяцем здобуває все більше і більше.
Гра в атаці
Напевно не всі, але сподіваюся більшість розуміє, що це не нормально тримати на полі гравця виключно для фази захисту. Не нормально мати в центрі поля футболіста, якому не довіряють учать у білдапі, та який вже не має достатніх якостей виконувати якісний пас на рівні більш складної системи. Коли Степаненко на полі, то ми усі розуміємо що він здатен дати, а чого вже ні.
Так, метрики вказують на певну перевагу Тараса у фазі утримання мʼяча. Але це важко назвати саме недоліком Володимира, бо такі наслідки мають відмінності в побудові атак Динамо та Шахтаря. Поглянемо на них:
⁃ більш стерильний Степаненко має ідентичний xGChain, що й більш вертикально орієнтований за профайлом гри в Динамо Бражко; Бондаренко, Криськів та Судаков компенсують Тараса в низьких позиціях
⁃ Степаненко, хоч і пасує вперед на 10.1% точніше, але Бражко фактично бере участь в одній гольовій атаці кожного матчу, в Тараса одна гольова атака раз на два матчі
⁃ Володимир частіше перемикає атаки з флангу на фланг лонгболами
Ключова відмінність в тому, що за потреби Бражко здатен бути обережним та стерильним. А от чекати від Степаненка більш креативних рішень вже не варто. Шахтар завжди будував свою гру так, що створювали моменти ті, хто для цього більше підходить (раніше бразіки, зараз Судаков, Криськів та Бондаренко). В Динамо ще в еру Сидорчука було неможливо грати стерильно, тому Кадірі надовго не затримався, а Білошевський та подібні до основи не доросли. Чи ти ОП чи ти ЦП - маєш давати прогресію. Бражко вже її дає більше за Тараса. Йому дуже пощастило пограти в центрі захисту в молодіжках. Опорник в системі Мороза/Костюка - це людина «під мостом». Тому Володимиру досвід в центрі захисту пішов на користь - прокачав пасові навички, а не лише крутив головою, шукаючи мʼяч в небі, як типовий опорний півзахисник в молодіжній системі киян.
Очевидно, що штаб Реброва Бражку довіряє. Інакше би не відряджали сідати третім до Забарного з Матвієнком. Тож журналістам варто завершувати з цими рефлексіями за найкращими роками Тараса, відпустіть його з миром. Час минув. Вигадайте новішу та актуальнішу причину можливих невдач збірної за відсутність Степаненка.
На Євро в суперниках Словаччина та Румунія. Щось підказує, що виникне потреба ламати організований захист та протидіяти швидким атакам, як це було проти Боснії та Ісландії. Тому більша за Тарасову пасова ініціативність Бражка та його мобільність може стати доречнішою. От проти Бельгії, коли ставитимемо автобус можна й Степаненка водієм саджати.
Тут одна принципова різниця:
⁃ архітектура атак Шахтаря не передбачає активного залучення Степаненка в чужій фінальній третині
⁃ в Динамо ж все інакше, хоч і в менших масштабах за Шапу та Бую, але Бражко теж повинен долучатися до дистрибуції, тут в нього виникають деякі проблеми, але є ще 12 матчів підтягнути скіли із поверненням Ярмоленка
В Бражка низький відсоток точності вперед не через невміння виконати передачу, а через часті спроби покращувати ними ігрову позицію. Він міг би бути стерильнішим, тут немає сумнівів. Але так голів команді не забити. Вові просто потрібен час: навчитися розпізнавати ймовірності його передач проходити та оцінювати наявність поруч тих, хто майстерніший в плеймейкінгу (Шапаренко, Буяльський та Ярмоленко).
Тож варто нарешті визнавати, що час Тараса минув, та припинити все пояснювати його відсутністю. Кейс тімащука ми вже мали, тому сентименти тут зайві.
Артем Федецький: «Таке враження, що Бражко вже проводить 50-й матч за збірну»