– Олександре Миколайовичу, як Ви там? Правду пишуть, що Вас побили невідомі?
– На тренуванні команди був дуже неприємний інцидент, назвемо цю ситуацію саме так. Гравці та представники тренерського штабу вийшли тренування і на нас накинулась група невідомих молодиків. Всі були в балаклавах. Чоловіків 30-40. Точно не рахував скільки їх було. Ці молодики вискочили на поле та поводили себе дуже агресивно. Намагалися тиснути на нас фізично.
– Тобто, хотіли побити?
– Певно, що так. Однак минулося. Більшість тренерів, я в тому числі, та майже всі гравці команди оперативно покинули поле. Місцеві футболісти, поляки, залишилися і вели з цими хлопцями якийсь діалог. Про щось говорили, не можу сказати про що саме. Не тому, що не хочу розповідати, ні. Просто польську мову розумію не так добре. Були якісь претензії.
– Стосовно не найкращих результатів команди під вашим керівництвом?
– Можливо. Чесно, я не зрозумів з тих слів, які почув польською, у чому була суть.
– Найголовніше питання: з Вами все гаразд?
– Так. Ні синців, ні подряпин. Все добре. Після того, як ця група невідомих людей залишила нашу базу, ми повернулися на поле та провели тренування. Більше того, завершили його в хорошому гуморі.
– Я так розумію, що це були представники ультрас «Заглембе»?
– Вони не представились, ким є. Жодних розпізнавальних знаків на них теж не було. Ніякої клубної атрибутики чи чогось такого. Найбільше мене в цій ситуації обурило те, що ми й досі не можемо зв’язатися з президентом клубу. В мене до нього є одне дуже серйозне питання: як так могло статися, що на команду напали на її базі? Чому клуб ніяк, взагалі ніяк, не забезпечив безпеку гравцям і тренерам? Дякувати Богу, все минулося, але…