— Ми від Шевченка до Шевченка переходимо. В історії з викликом Крістіана Шевченка до збірної понеслася в українському футболі зрада про кумівство. Він — син легендарного ексфутболіста, нині — голови УАФ. Яке ставлення в команді до Крістіана Шевченка?
— Це дуже важка тема для самого хлопця, насамперед. На нього великий тиск. Ви ж розумієте, його порівнюють із батьком. Для нього це дуже складно, але він молодець.
Хлопці побачили позитивного усміхненого юнака, який почувається нелегко. Тому що мало хто спілкується англійською. Навіть перший сніданок, перший мітинг — усе важко, тому що потрібно, щоб хтось йому перекладав. У перші дні, гадаю, він був не у своїй тарілці, але потім уже підсаджувалися до нього за стіл, спілкувалися, жартували, сміялися. Якою мовою вони спілкувалися? Я так розумію, що англійською, українською, але це вже було повноцінним спілкуванням. Там уже було і голосно, і цікаво. А футбольне поле все ж таки змінює. Ти можеш у побуті бути одним, а на полі — зовсім іншим. На полі він дуже азартний, мотивований, моторний.
— Ви сказали, що футболісти, можливо, очікували побачити його одним, а він виявився іншим. Що ви маєте на увазі?
— Усі, можливо, думали, що ось Шевченко. Та ні, звичайний. Дуже скромний хлопець. Звичайний козак.