1. У 80-х нас гостинно зустрічають головний тренер Мілана, швед Нільс Лідхольм, а також англійські легіонери «россонері» Марк Хейтлі та Рей Вілкінс.
2. «Рука Бога» у виконанні Марадони ще й у такому ракурсі. Чвертьфінал Кубка світу-1986, Аргентина – Англія – 2:1.
«Я – нормальний хлопець, якого сьогодні усі впізнають через те, що він забив два голи у ворота англійців, що вбивали нас на Мальвінських островах»
.3. А тут англійцям перепадає від ірландського хавбека Ліверпуля Рея Гафтона, який забив єдиний і переможний гол у першому турі Євро-1988.
4. Доктор Сократес грає на публіку, слухаючи серцебиття Зіко. Обидва півзахисники були основними зірками збірної Бразилії того десятиліття.
5. У 1987-му Карло Анчелотті перейшов до Мілана і одразу увімкнувся у чемпіонські перегони з Марадоною та його Наполі.
6. Юний Юрген Клопп у період несміливих кроків у футболі. Серйозно він заграє лише у Майнці, де опиниться на зорі 90-х.
7. Фінал Євро-1988, Нідерланди – СССР – 2:0. В обороні проти Гулліта і Ко відпрацьовують українці Олексій Михайличенко, Олег Протасов і Василь Рац.
8. Одного разу в Аяксі... Зірка команди Франк Райкард і ще нікому не відомий Патрік Клюйверт, який стане грізним форвардом у 90-х.
9. У 80-х, як і зараз, Манчестер Юнайтед зірок із неба не хапав. Та все ж у складі команди були окремі яскраві виконавці, як ось Єспер Ольсен, Алан Бразіл, Гордон Стракан і, звісно ж, Браян Робсон.
10. На тренуваннях Наполі частенько було весело. Хто поставив 165-сантиметрового Дієго у ворота?! Не набагато вищий Джанфранко Дзола залюбки спостерігає за експериментом.
11. Півфінал Кубка чемпіонів, квітень 1986-го. Барселона з тріском влітає Гетеборгу – 0:3. У камбек на Камп Ноу не сильно віриться. Проте Пічі Алонсо ще на 69-ій хвилині оформив хет-трик і перевів гру в овертайм. А там 120 тисяч каталонців на трибунах стали свідками серії пенальті, де тестикули виявилися міцнішими саме в господарів – 5:4.
Після матчу фотограф зафіксував один із найвизначніших моментів тренерської кар'єри британця Террі Венейблса. До того ж у кадр потрапив малий Пеп Гвардіола. Так символічно!
12. Легендарний форвард Ліверпуля (і Селтіка) Кенні Далгліш проводить свій сотий матч за збірну Шотландії. А вітає його сам Франц Бекенбауер, тодішній наставник збірної ФРН.
13. Ганс Кранкль на тренувальній базі Барселони. У каталонському клубі він легендою не став – «лише» 45 голів за три сезони. А ось у віденському Рапіді почувався, як оселедець у Дунаї. Загалом за кар'єру настріляв понад 400 м'ячів. Досі залишається третім бомбардиром в історії збірної Австрії.
14. У 80-х здібний ліберо Джанлука Сіньйоріні довго не міг знайти «свою» команду. По сезончику-два відіграв за Рому, Парму та деякі інші клуби, аж поки у 88-му не підписав контракт із Дженоа. Тут став легендою і капітаном. На початку «нульових» Сіньйоріні круто не пощастило – у нього виявили бічний аміотрофічний склероз. Жодних шансів на порятунок. Йому було лише 42...
15. Знайомтеся – Марія Стівенс, найкрасивіша шанувальниця Астон Вілли, демонструє домашній комплект форми бірмінгемської команди (1984 рік).
16. Колоритні вболівальниці шотландського Абердіна епохи Алекса Фергюсона. Чудова знахідка колеги Артура Валерка.
17. Першим професійним клубом Джанлуки Віаллі став Кремонезе. За «тигрів» юний форвард провів три результативні сезони у Серії В, а потім пішов на підвищення у Сампдорію.
18. Грем Сунесс мав настільки великий авторитет у футболі, що в Глазго Рейнджерс кінця 80-х йому дозволили виняткову посаду граючого тренера.
19. Харизматичний півзахисник Герберт Прохазка – зірка віденської Аустрії, Інтера, Роми і, звісно ж, збірної Австрії 70-80-х.
20. Маноло – легендарний суперфан Валенсії та збірної Іспанії – розпочинав свою діяльність далекого 1982-го, на домашньому чемпіонаті світу.
21. Марадона аргументовано заперечує тезу «футбол внє політікі», популяризуючи військово-морські сили, найімовірніше, рідної Аргентини.
22. А тут ще зовсім молодий Дієго пробігає виснажливий крос у Барселоні. Поруч – Кіні, Алесанко та Естебан.
23. Одного разу хавбек Тоттенхема Освальдо Арділес заманив свого легендарного співвітчизника у Лондон і надягнув на нього футболку «шпор». Не спрацювало – Марадона зберігав вірність Наполі.
24. Еміліо Бутрагеньйо: 460 матчів, 171 гол у футболці Реала.
25. Марко ван Бастен та Руд Гулліт – чемпіони Європи-88. Можна й «обмити».
26. А про цього добродія ви могли не чути. Карлос Перейра – голкіпер Валенсії на перетині 70-80-х.
27. Джо Феган тренував Ліверпуль якихось три роки. Але залетів на посаду легендарно, одразу оформивши требл із Кубка чемпіонів, золота англійського чемпіонату та Кубка ліги.
28. Роберто Динаміт провів два насичених десятиліття в атаці Васку да Гама. Неймовірні 745 матчів і 469 голів – це вам не жарти!
29. Виступи за Еркулес середини 80-х – не найкраща сторінка біографії великого аргентинського бомбардира Маріо Кемпеса.
30. І ще один випадок, коли залетів «не туди». Після розкішної результативності у Ліверпулі, Іан Раш провалився у Ювентусі (сезон 1987/88).
БОНУС! Глен Ходдл та Кріс Уоддл, хавбеки Тоттенхема, виконують композицію Diamond Lights, яка у квітні 1987-го навіть піднялася на дванадцяту позицію британського хіт-параду. Глен на початку «нульових» повернувся у Тотнем вже в якості головного тренера – саме під його керівництвом тут грав Сергій Ребров.