– У мене вже була змога зіграти. Пам’ятаю цей момент, коли війна почалася. Петраков викликав мене в розширений список, вже казали їхати у Львів.
Але потім хтось повернувся й мене назад. Там хтось хворів, Шахтар не відпускав своїх гравців, то мене довикликали. Але я так і не доїхав до Львова.
– І що тоді було?
– Нічого, у Дніпрі сидів.
– Розчарування?
– Трішки так.
– Як тобі молоде покоління цієї збірної?
– Мені подобається, що ті самі Бражко, Судаков вже грають у складі. Для мене це приклад, що нема страху поїхати й комусь щось показати, грати.
– На твоїй позиції грає дуже багато футболістів. Якщо Бражко та Степаненко знизу, то на вісімці – Судаков, Маліновський, Піхальонок, Буяльський, Зінченко. Дуже конкурентна позиція.
– Дуже. Але чекаю на свій шанс. Викличуть – покажу все, що вмію. Думаю, якщо буду на постійній основі грати в Брентфорді – у мене буде якийсь шанс у збірній.
– Євро вже скоро. Як дивишся на цю перспективу? Чи можна заскочити?
– Якщо буде місце – заскочу. Якщо ні – зачекаю на наступне Євро. Якщо буде така можливість, буду дуже радий. Але якщо ні – не розчаруюся, бо розумію, що це життя, не може бути все, як ти хочеш, – сказав Ярмолюк у програмі
.