Як правило, у таких випадках усіх собак вішають на головного тренера і його голова летить першою. Однак у цьому випадку покладати всю відповідальність за результати команди на Юрія Мороза буде не зовсім справедливо. Перш ніж робити швидкоплинні висновки про цикл, що завершився для нас, і давати ті чи інші оцінки, необхідно розуміти, в яких умовах довелося працювати тренеру.
По-перше, стиль гри команд Мороза заснований здебільшого на атлетичному футболі. Принаймні так було в «Динамо» U-19 та U-21. Так було у збірній України U-17 зразка сезону 2022/23. Зараз же в його розпорядженні опинилися футболісти, третина яких має далеко не найвидатнішу антропометрію (170 см і нижче). Не дарма після поразки від чехів Юрій Леонтійович звернув увагу на велику кількість програних єдиноборств.
По-друге, раніше Мороз будував команду навколо футболістів з одного базового клубу та одного чемпіонату із мінімальною кількістю легіонерів. У відбірному циклі на ЄВРО-2023 ставка робилася на представників «Динамо» 2006 року народження, на той момент орендованих «Зорею»: В.Суркіса, Захарченка, Коробова, Дикого, Осипенка, Білого, Іщенка, Калина, Пашка, Пономаренка. Наразі всі вони в обоймі «Динамо» U-19 і днями відсвяткували чемпіонство.
Тепер же в збірній України U-17 було зібрано різношерсту компанію, що складається з гравців «Динамо» (4), «Руху» (3), «Баварії» (2), «Байєра» (2), «Шахтаря» (2) , «Металіста» (1), СК «Дніпро-1» (1), «Бенфіки» (1), «Генка» (1), «Аталанти» (1), «Динамо» Дрезден (1) та «Емполі» (1). Базовий клуб як такий був відсутній. Проте за кількістю легіонерів ми опинилися на першому місці серед усіх збірних на ЄВРО.
Вектор розвитку наших національних команд усіх вікових категорій курують Сергій Ребров та його помічники. Вони займаються комплектацією складів. Ймовірно, при підборі гравців для збірної України U-17 їхній розрахунок робився на те, щоб провести інвентаризацію українців, які влаштувалися у відомі закордонні клуби, і максимально їх заграти. Як на майбутнє для першої національної, так і щоб уникнути натуралізації наших футболістів у збірні інших країн.
Такий підхід у довгостроковій перспективі, безумовно, мав свою логіку та право на життя. Але за підсумком Мороз отримав не зовсім тих гравців, із якими він звик працювати, і не в тому поєднанні. Виявився заручником ситуації та працював з тим, що дали всупереч своїм напрацьованим раніше методам. А момент несумісності тренера та футболістів ніхто не скасовував.
Під кожного тренера мають обиратися певні гравці. Або ж вибирають певного тренера під гравців. У разі Мороза та збірної України U-17 цей пазл не склався. На ЄВРО-2024 вийшло як вийшло. Заграти легіонерів заграли, але результат вийшов явно не той, якого хотілося б.
І тут важливо наголосити на тому, що даний експеримент з обкаткою футболістів проводився не в рамках якогось товариського турніру, а у фінальній стадії чемпіонату Європи, який виступив як випробувальний полігон. Після такої очевидної невдачі для УАФ було б логічно визначитися і таки озвучити мету, яку мають збірні України молодшого віку - награвання резервів або боротьба за вищі результати на міжнародній арені.
На тлі виступу на ЄВРО (U-17) подальший курс розвитку наших національних команд різних вікових категорій поки що залишається не лише розмитим, а й викликає побоювання перед майбутньою участю збірної України на ЄВРО-2024 (U-19). В ній теж вистачає легіонерів, отже, ситуація може повторитися.