– Ванат став найкращим бомбардиром УПЛ, випередивши переслідувачів на 4 голи. Владислав – насправді настільки сильніший за Сікана та всіх інших форвардів чемпіонату?
– Я ніколи не порівнюю. Сильнішим буде тоді, коли з’являться якісь пропозиції від європейських клубів. Тоді можна буде порівнювати. Є багато прикладів тих, коли гравці в своїх чемпіонатах на високому рівні, а після переходу в сильнішу першість розчиняються. Тому я не хотів би говорити якісь гучні фрази.
Те, чого він досягнув, – молодець. Але це не він, це – команда. Ванат – наконечник, який повинен ставити фінальну точку в усіх атаках. Це плід роботи всієї команди, що доводили до нього м’яч, а він реалізував усі моменти. Моментів у нього було предостатньо в кожній грі, що я бачив. Все одно це приємно. Дуже добре, що він став найкращим бомбардиром. Владислав – молодий хлопець, це надасть йому додаткових сил. Значить, є у нього якісь задатки і можливості для реалізації своїх сильних якостей.
– Ви сказали, що багато нападників після успіху в рідному чемпіонаті в європейських першостях не заграють. Можливо, Ванату після хорошого сезону в УПЛ варто взяти приклад з Артема Довбика, який був найкращим голеадором чемпіонату України з «Дніпром-1» і зараз феєрить у «Жироні»?
– Не знаю, чи потрібно йому йти. Це питання не до мене. Якщо він піде, тоді буде зрозуміло, на що він здатен у сильнішому чемпіонаті. Просто Ванат і Довбик – дуже різні.