«Якщо коротко, то там має бути два тенісних корти, два футбольних поля 42х22 або одне поле 60х40, один мультифункціональний спортивний майданчик, одне велике поле з критими трибунами на 2-3 тисячі людей. Адміністративна будівля, де буде спортзал, зал для фітнесу і танців, зал для дітей з інклюзією, ресторан, номери для проживання, як зробили у Винниках (база Руха, –
прим.
). І паркова зона з вай-фаєм. Це має стати перлиною регіону.Ми вже 9 місяців боремося за цю землю. Йдеться про 2,4 гектара. Наступна стадія – представлення конкурсу землі з умовою побудови спортивно-рекреаційного мультифункціонального комплексу. Це ніхто не буде брати, бо це не бізнес. Думаю, ми виграємо конкурс і візьмемо в оренду в держави цю землю на 50 років.
Чому так довго вирішується питання землі? Бо кому конкретно впаде щось у кишеню? Нікому. Я гроші не краду, а важко заробляю. Це не те що я викопую якісь корисні копалини і продаю. Я принципово нікому нічого не хочу платити. Якщо говорити прямо, то тут немає відкату. Я що прошу – якщо не допомагаєте, то не заважайте.
Потім сиджу на трибуні і бачу, що Андрій Миколайович приходить. Зі всіма вітається, спілкується в неформальній атмосфері. Потім виходжу з Баннікова, а Шевченко йде з охоронцем. Кажу: «Андрію Миколайовичу, вас вітає Дністер Заліщики, Тернопільщина. Можна з вами фото?» Він відповідає: «Так, звичайно». Дуже тепло, дипломатично, культурно. Ми зробили фото, і я йому розповів про наш проект. Шевченко зацікавився – ми підійшли до моєї машини, дістав з багажника план проекту. Він гортає його і каже: «Ого! Можна взяти екземпляр?». Запитав: «Андрію Миколайовичу, ви на відкриття приїдете»? Він відповів: «Буду». Ми потиснули руки. Ця зустріч мене торкнула – це ж мій кумир», – сказав Куц у коментарі .