Заслужений майстер спорту, заслужений тренер України. Футбольний шлях Віктор починав у команді «Трудові Резерви», а потім підвищував майстерність у команді 2-ї ліги «Рубін» (Казань).
Першим тренером Колотова був Востоков, який не дозволив загубитися юному таланту серед інших талановитих хлопців. У футболі рідко бувають випадки, коли молодого гравця з команди другої ліги чемпіонату СРСР запрошують до збірної команди країни. У чемпіонатах СРСР Колотов виходив у 218 матчах і відзначився 62 голами, у складі «Динамо» (Київ) він став 4-х кратним чемпіоном СРСР, двічі - володарем Кубка країни.
У європейських кубкових турнірах Віктор провів 37 ігор, забив 8 голів, став володарем Кубка володарів Кубків УЄФА і Супер Кубка 1975 року в складі київського «Динамо». У складі олімпійської збірної СРСР Колотов став бронзовим призером 1972 і 1976 років, у складі першої збірної СРСР завоював бронзові медалі першості Європи (провів 55 матчів, забив 22 м'ячі).
У командах, за які виступав Колотов, його поважали за божевільну працездатність, небагатослівність, рівне ставлення з товаришами по команді, людську доброту.
Закінчивши кар'єру, Віктор Михайлович перейшов на тренерську роботу, тренував молодіжну збірну України. Попри зайнятість, продовжував грати в команді ветеранів, любив риболовлю та полювання, прекрасно грав у шахи, преферанс, був відмінним сім'янином.
На жаль, у розквіті сил Віктор Михайлович Колотов покинув цей світ 2000 року, 3-го січня. Похований на Лісовому кладовищі, біля могили Віктора Михайловича щорічно збираються друзі, колеги по роботі, вболівальники.