– Гра була дуже важка, почалося все ще з розминки – такий галас, крики, взагалі було неможливо зконцентруватися. Час від часу щось прилітало до вас, так?
– Так, і неодноразово, пляшки весь час літали. Але найпекельніше було – це, здається, шашка, яка горить. Її кинули в мене, коли я обіграв Хакімі.
Йому дали жовту картку, вони почали освистувати і зарядили металеву таку штуку – сантиметрів 15 і тяжка доволі. Вона біля мене впала, я її підняв, але одразу гравець Марокко забрав її, щоб суддя не бачив, і відкинув.
Хотілося б, звісно, щоб не те щоб поменше такого було, а щоб зовсім такого не було, тому що як-ніяк ми спортсмени, ми виконуємо свою роботу, і це повинні всі розуміти. Але, як я бачу, не кожен це розуміє і хоче розуміти.
– Як тобі було грати проти Хакімі? Відчувається клас?
– Чесно, не хотів би його відокремлювати, але, звісно, – так, футболіст світового рівня. Він дуже досвідчений, знає в першу чергу, як правильну позицію займати. Якщо виділяти якісь такі якості – то правильна позиція, грає дуже розумно, зайвого не бігає. Звісно, дечому можна навчитися в нього.
Але я вже казав в інтерв’ю, що неважливо, хто проти нас грає – навіть Кріштіану чи Мессі. В нас є свої прізвища на футболках, свої родини, своя країна – і це найголовніше.
– У першому таймі ти вистрибнув чи то як Джоржан, чи то як Кріштіану.
– (сміється) Мені вже казали, що я дуже високо вистрибнув, хоча я не пам'ятаю. Десь везіння не вистачило, тому що там була головна задача – просто влучити по м'ячу, а не кудись його направляти. І воротар опинився в тому місці, куди він полетів.
Звісно, шкода, що м'яч не влучив у сітку, але непоганий момент, ви мене вже визнали, що я, як Кріштіану або Джордан – це вже приємно, як мінімум, – сказав Хлань.